Віктор Сидорук: «Я знав, як запалять олімпійський вогонь»

Минув рік, коли 24 березня 2008 року, в грецькій Олімпії було запалено олімпійський вогонь, факел з яким 30 березня в Афінах був переданий китайському оргкомітетові з проведення Ігор у Пекіні і вже наступного дня він прибув до столиці Китаю. Після цього, з 1 квітня до 3 травня, олімпійський смолоскип подорожував світом і подолав майже 97 тисяч кілометрів, а його несли 2380 осіб. 4 травня вогонь повернувся до Пекіну і розпочав свій шлях по країні, щоб після 97 днів та 40 тисяч кілометрів, 6 серпня – за два дні до початку Олімпіади, прибути до місця проведення змагань. По території Китаю вогонь пронесли понад 19 тисяч учасників з 113 міст. Таким чином, естафета олімпійського вогню 2008 року стала найтривалішою в історії проведення сучасних Олімпійських ігор. 

Китайці – народ дуже амбіційний, готовий поставити нові різноманітні рекорди, і тому після такої тривалої естафети олімпійського вогню, вони і запалили його оригінальним способом. Звичайно, що цю процедуру готували у глибокій таємниці, як важливу військову операцію. І тільки на стадіоні 8 серпня учасники Ігор, глядачі на трибунах, а також мільярди телеглядачів усього світу пізнали задум та оригінальність запалення олімпійського вогню.

Дотепер одним з найвдаліших способів був той, який продемонстрували організатори Ігор 1992 року у Барселоні. Тоді вони приготували сюрприз – символічний вогонь, що горів усі дні змагань, було запалено умілою рукою 36-літнього каталонського лучника Антоніо Ребельо. І підготував його до цього урочистого моменту прославлений у минулому львівський лучник Віктор Сидорук, випускник ЛДУФК 1960 року. Уже дев’ятий рік він готує національну збірну України до відповідальних міжнародних змагань і його хлопці (харків’яни Віктор Рубан та Олександр Сердюк і львів’янин Дмитро Грачов) стали бронзовими медалістами в Афінах-2004, а у Пекіні Віктор Рубан став першим українським чемпіоном Олімпійських ігор. А тоді, у 1992 році, Віктор Васильович був головним тренером збірної Іспанії і саме йому доручили підготувати важливий момент у процедурі запалювання вогню. Про це він розповів мені кілька років тому, перебуваючи у рідному місці на чемпіонаті України. 

– Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили до кола тих, кому довірили таку таємницю?
– Я вже півтора року працював старшим тренером збірної Іспанії, готував лучників цієї країни до виступу на олімпійській арені. Антоніо Ребельо був серед стрільців, з якими я розпочинав роботу. Та його результати тоді не претендували на місце в основній команді, тому він з нами до олімпійського виступу не готувався. Коли в когось з режисерів церемонії відкриття виникла ідея запалити вогонь з далекої відстані за допомогою стріли, організатори звернулися до мене і попросили підготувати людину, котрій доручать почесне завдання. Я запропонував досвідченого лучника Антоніо Ребельо, котрий ще недавно був членом збірної команди. Для нього не складно було потрапити з кількох десятків метрів у простір над чашею, де палатиме вогонь. До того ж, Антоніо був місцевим спортсменом – каталонцем, а ще – інвалідом (тому він виїхав на арену в інвалідному візку). Треба було тільки придумати, як донести вогонь на вістрі стріли, аби він не згас у повітрі. Коли ці технічні проблеми вирішили, Антоніо і на репетиції, і під час урочистого відкриття, попри хвилювання, не схибив. Стріла донесла вогонь на вершечок чаші, де одразу ж спалахнуло полум’я. Цікаво, що ту стрілу потім довго шукали, бажаючи мати таку олімпійську реліквію, але, здається, так і не знайшли…

– Ваша робота в Іспанії була успішною?
– Вважаю, що так. Чоловіча команда, мабуть, несподівано для багатьох виграла золото Олімпіади. У чвертьфіналі мої підопічні обіграли об’єднану команду, як тоді стала називатися команда колишнього СРСР. Моя мрія – як спортсмена – здобути олімпійську медаль в Мюнхені 1972 року не вдалася (був тільки сьомим). А через двадцять років вдалося здійснити омріяне уже як тренеру, хоча й із зарубіжним спортсменом… І, як знаємо, 2008 року до Сидорука прийшов ще один успіх – нарешті олімпійським чемпіоном став українець Віктор Рубан.