Команди Андрія Тлумака та Івана Федика продовжують боротьбу за місце в УПЛ (Фото, відео)

Поєдинками 25-го туру, що тривали упродовж двох днів, 19-го і 20-го липня, продовжився чемпіонат України з футболу сезону-2019/2020 серед команд Першої ліги, у складах яких грає чимало студентів і випускників кафедри футболу (завідувач – доцент Ігор Лапичак) Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, а головними тренерами луцької «Волині», «Агробізнеса» із Волочиська, львівського «Руху» та «Прикарпаття» з Івано-Франківська є Андрій Тлумак, Олександр Чижевський, Іван Федик і Володимир Ковалюк відповідно, які вищу освіту здобули у стінах нашого вишу.

25-й ігровий день чемпіонату України став першим у 2020 році, коли було зіграно усі вісім матчів, передбачених календарем. У двох з них, «Оболонь-Бровар» – «Рух» та «Волинь» – «Металіст 1925», в очному протистоянні на зеленому полі зійшлися команди, які входять у когорту колективів, що ведуть безпосередню боротьбу за три путівки до елітного дивізіону вітчизняного футболу. Саме з них ми й розпочнемо огляд 25-го туру.

«Оболонь-Бровар» – «Рух» – 0:0

«Оболонь-Бровар», на відміну від команди-суперника, зробила ставку на швидкий гол. Достатньо небезпечно здалеку пробивав досвідчений Рінар Валєєв. Згодом після подачі зі звично активного правого флангу «оболонців» вже захисник «Руху» рятував команду, коли вибивав м’яча – у штрафному майданчику доводилось вигравати боротьбу у двох суперників. Ще одного разу небезпечний прохід влаштував Ігор Мединський. Але це була «лебедина пісня» атак «пивоварів» у першому таймі.

Швидкого голу не сталося і господарі хвилина за хвилиною, немов у театральній виставі, відступили до своєї «брами». Показовим був момент, коли кіпер Федорівський дуже довго вибивав від воріт – і це на своєму полі.

«Рух» у створенні моментів, немов праску, використовував Ернеста Антві – ганський легіонер раз за разом влаштовував прориви на правому фланзі. Їх суперникам доводилось зупиняти тактичними фолами. В одному з моментів ганця тримали рукою в штрафному майданчику й рухівці сигналізували про пенальті. Проте, оскільки порушення почалося за межами майданчика, Катерина Монзуль вказала на штрафний удар. Ще в одному епізоді після навісу з кутового «рухівський» Білий (у киян був гравець з тим же прізвищем) вдарив зблизька з гострого кута в штангу із зовнішнього боку воріт.

У другому таймі Ернест втомився, а з ним «втомились» і атаки «Руху». Підопічні Івана Федика створювали якісні моменти хіба що з кутових від опорника, випускника ЛДУФК Ярослава Мартинюка. Але щоразу били не тими частинами тіла: одного разу Юрій Копина з дуже зручної позиції вдарив гомілкою замість ступні, а в іншому моменті Ернест замість голови дивовижним чином вдарив шиєю – м’яч влучив у поперечку воріт Федорівського.

Застосовували у матчі й VAR: Катерина Монзуль одного разу консультувалась щодо влучання м’яча в руку Ярослава Мартинюка після прострілу, а іншого вже сама дивилась відеоповтор моменту, в якому Калюжний наступив на ногу «пивовару». Однак ні до пенальті в першому випадку, ні до вилучення в другому VAR не призвів. Команди завершили гру обопільними атаками, в яких дещо гостріше виглядали господарі. Та різкі їхні контратакувальні випади рахунок на табло не змінили. 0:0 – нічия, якій більше раділи кияни.

 

«Волинь» – «Металіст 1925» – 2:0

Голи: Приндета, 70, Хагназарі, 71.

Стартові склади команд здивували присутністю в них Валерія Сада у господарів і Сергія Давидова у гостей. У першому випадку можна говорити про довіру з боку Андрія Тлумака, який віддав перевагу креативному півзахиснику, що добре проявив себе в минулому матчі, перед Сіавашем Хагназарі. У другому причина відсутності Дерека Фрейтаса банальна – травма бразильця. В поточному чемпіонаті вихід у старті Давидова не можна вважати оптимальною опцією для нападу «Металіста 1925».

З перших хвилин «Волинь» позначила свою перевагу у володінні м’ячем і вже в дебюті у Дениса Кожанова навіть був непоганий шанс відкрити рахунок. Але поступово харків’яни вирівняли становище і Антон Савін приклався здалеку – м’яч пройшов повз ліву стійку воріт Літовченка. Відмінний момент був і у Тараса Михалика після навісу зі стандарту, однак і після удару потилицею у виконанні захисника «Волині» м’яч теж розминувся зі створом. На цьому небезпечні ситуації першого тайму себе вичерпали і команди з нічийним, безгольовим результатом вирушили на перерву.

У другій половині гри її характер не сильно змінився – команди так само рідко турбували голкіперів і в основному вели боротьбу в центрі поля. Так тривало до вилучення Османа за другу жовту картку, після чого вже «Волинь» ґрунтовно «взяла бика за роги» і спробувала все ж вирвати бажані три очки. Проявляли активність на вістрі атак навіть опорні півзахисники, зокрема пару моментів мав Амбросій Чачуа, який вищу освіту здобув у нашому виші. Однак забив не він, а Віталій Приндета та Сіаваш Хагназарі, причому з різницею в декілька хвилин. Спершу розіграш кутового призвів до навісу на Івана Цюпу на дальню штангу, звідки пішла скидка на центрального захисника і точний удар головою Приндети. Ну а в наступній атаці Чачуа віддав з глибини довгий вертикальний пас на Куліша, той в дотик скинув на Хагназарі й Сіаваш, не ставши зближуватися з голкіпером, завдав чудового удару в ближній верхній кут.

Цим дуплетом справа була зроблена і «хрестоносцям» не склало труднощів довести гру до підсумкової перемоги, завдяки якій команда Андрія Тлумака повернулася в трійку лідерів чемпіонату Першої ліги. «Металіст 1925» же зазнав третьої поспіль «сухої» поразки і залишився на сьомому місці.

 

«Чорноморець» – «Кремінь» – 5:0

Голи: Янаков, 2, 67, Сікорський, 27 (пен.), Лиховидько, 35, Штогрін, 59.

Немов Аргентина і Ямайка у легендарному футбольному шлягері... Саме такою була розстановка сил на полі бою гри. Ніби і в обох команд було по 11 гравців, а забивав тільки «Чорноморець». Та що там забивав! Одесити відверто посадили захисну лінію біля лінії середини поля й відправили воротаря Паламарчука розважатись на найближчий пляж до кінця тайму. Тим самим «моряки» усю роботу віддали своїй атакувальній ланці.

Якщо шукати виправдання «Кременю», можна сказати, що команду вбив швидкий гол Янакова, який до цього поєдинку в Сергія Ковальця успішно відігравав роль джокера, а контрольним став постріл з пенальті, який, як у бойовику, виконав Ігор Сікорський – 2:0. Далі це була стрілянина по «неживому тілу».

Наставник «Кременя» Сергій Свистун спробував змінити бодай вигляд своєї команди і одну заміну виконав ще до кінця першої половини зустрічі, ще три – в другій. Але... це мало на що вплинуло. Хіба що в старті другого тайму Микицей ледь не привіз гол у ворота Чорноморця, але Артем Козлов вдарив швидше на автоматизмі дій, ніж із наміром забити гол.

«Дубль», Янакова, голи Лиховидька і Штогріна, який зіграв на добиванні після красивого пострілу Станіслава Микицея... І ще принаймні три–чотири епізоди, які мали завершуватись голами. Таким була у цьому матчі одеська «аргентина».

Останні приблизно 15 хвилин одесити відверто тримали м’яча, а для знічених гостей з Кременчука кожен гравець господарів виглядав якимось страшним монстром, який може не лише забити з десяток голів, а ще й з’їсти живцем! Тож крапку в грі було поставлено задовго до фінального свистка.

 

«Гірник-Спорт» – «Черкащина» – 2:1

Голи: Хомченко, 10, Векляк, 39 – Георгієв, 22.

«Мій дім – моя фортеця»... Саме так можна описати поточний сезон для «Гірника-Спорт». Футболісти Жабченка обігрували на своєму полі «Минай» і «Рух», «Чорноморець» і «Агробізнес». Чи могла «Черкащина», яка давно змирилася з останнім місцем, нав’язати бій на виїзді? Шанси були мінімальними, тим більше, що почалося для «Гірника-Спорт» все якнайкраще. Швидка атака і гол у виконанні Хомченка. Півзахисник вже втретє забиває після карантину. Однак гості не довго були в ролі відстаючих. Після подачі з кутового захисники господарів упустили Георгієва і той не зазнав проблем під час удару – 1:1.

«Гірник-Спорт» зухвалість не оцінив і почав грати першим номером. На перерву вони справедливо пішли ведучи в рахунку завдяки зусиллям Чередниченка, який асистував Векляку незадовго до завершення першої 45-хвилинки – 2:1.

15-хвилинна перерва не змінила практично нічого. Господарі створювали, господарі тиснули – гості ж терпіли, намагаючись почекати на свій шанс на контратаку. Виходило у них не дуже багато чого і голкіпер команди з Горішніх Плавнів Ситников практично всю другу половину перебував без роботи. З цікавого можна згадати хіба видалення тренера господарів за зайві емоції. Але підсумкова перемога його команди нікого не здивувала – «Гірник-Спорт» залишається дев’ятим, однак уже в наступному сезоні цілком реально зможе замахнутися на значно вищі місця.

 

«Миколаїв» – «Інгулець» – 1:2

Голи: Яворський, 32 – Балан, 47, Сітчінава, 53.

На відміну від двох попередніх домашніх матчів «корабелів», цей відбувався вже не на головному стадіоні Миколаєва, а на сусідньому тренувальному – через потребу облаштування підігріву основної арени. Розпочали команди досить інертно, а «Інгулець» ще й занадто вже академічно. Виглядало, що футболісти гостей уявляють себе чоботом на противагу мініатюрному миколаївському «мурашнику», який можна перемагати суто на класі, як вчитель учня.

Та й «Миколаїв» не давав приводів «Інгульцю» для турботи. Поодинокими були закидання на лівий фланг капітану Сергієві Кравченку, який і дбав про бодай якесь загострення. Надто прогнозовано. В «Інгульця» ж «покусував» команду суперника Ніка Сітчінава. Але... від сили два моменти за півгодини! Дуже показовим для розуміння духу цієї гри був момент на перших хвилинах, коли кіпер команди з Петрового Богдан Шуст у необов’язковому моменті кинувся обігрувати форварда «Миколаєва». «Шо ти дєлаєш?!», – тут же хтось обурено гукнув з тренерської лавки. Хоча й Шуст небезпечного моменту в тому випадку не привіз.

«Інгулець» змусив прокинутися гол, причиною якого стала помилка в центрі поля: гравець здійснив перехоплення й вкотре віддав пас на лівий фланг, а там опинився Руслан Паламар. Він чітко віддав передачу у центр на Вадима Яворського, а той перекинув м’яча над Шустом – 1:0. Отака «холодна злива» у спекотний день для «Інгульця». Команда Сергія Лавриненка кинулась в атаку, але моменти почали виникати аж на 40-х хвилинах. Атаки обірвав свисток на перерву.

З роздягальні вийшла зовсім інша команда «Інгульця». Вже з Мішуренком і випускником ЛДУФК Бартуловічем у складі. І підопічні Лавриненка врешті стали демонструвати свій клас, а не тільки «вчительство» – після проходу красиво дальнім ударом забив Балан, згодом передачу зі штрафного в боротьбі з оборонцем замкнув Сітчінава. Усе стало на свої місця – 2:1 на користь гостей.

На цьому петрівці дещо заспокоїлись, а «корабели» створили одразу три небезпечні моменти. Дещо відсувати гру від своїх воріт «Інгульця» змусив небезпечний удар Паламаря, якому просто треба було влучити у ворота – Шуст врятувати вже не міг. До кінця зустрічі команди обмінялись кількома небезпечними моментами. А миколаївець Порох перестарався в цементуванні оборони – менш як за десять хвилин отримав дві жовті картки й був вилучений, а «Інгулець» здобув нелегку перемогу.

 

«Минай» – «Металург» – 2:1

Голи: Нурієв, 69 (пен.), 83 – Сарапій, 89 (пен.).

Матч у передмісті Ужгорода розвивався за прогнозованим сценарієм: «Металург» приїхав до Закарпаття після карантинної паузи й з далеким від оптимального складом. Чи могли «козаки» дати бій? Хіба в грі від оборони. Так воно й було. Увесь перший тайм «Минай» провисів на воротах Петриченка, хоча моментів було не так вже й багато. В першій половині 45-хвилинки лише Книш претендував на гол, однак Петриченко зіграв уважно. Все інше – це позиційні атаки «Миная» з кружлянням навколо штрафної площі суперника.

Гострота виникала тоді, коли» Металург» загравався з м’ячем й у закарпатців виникав простір. Так забити міг Пиняшко, але його дальній удар виявився неточним. Краще пробив Нурієв, однак Петриченко зреагував й відбив перед собою, а Сухіна підстрахував, вибивши м’яча якнайдалі. Можна відзначити ще один момент Книша, але цього було замало для взяття воріт. Натомість, «Металург» тишком-нишком міг піти на перерву лідером, якби Попович не потягнув підступний удар від Трояновського.

Другий тайм «Минай» розпочав зі штурму чужих воріт. Впродовж десяти-п’ятнадцяти хвилин трапилось стільки гольових моментів, скількох вистачило б на цілий поєдинок. Це й Нурієв, й Глагола (двічі), й Пиняшко, й Книш загрожували володінням Петриченка. Це не була бездумна навала, бо моменти можна назвати змістовними й акцентованими.

Гол назрівав й назрів на 69-й хвилині, коли в ході чергової масованої атаки «Миная» хтось із гравців «Металурга» зіграв рукою у власному штрафному майданчику. Роман Блавацький призначив пенальті, а Анатолій Нурієв його реалізував. Нура рідко хибить з «позначки». Та й з гри забиває, коли для того є можливості. Наприклад, як після проходу Глаголи лівим флангом і його передачі в центр воротарського майданчика. Найліпшому бомбардиру «Миная» залишалося лише підкласти ногу під м’яч – 2:0.

 

«Авангард» – «Агробізнес» – 1:1

Голи: Сеницький, 90+3 – Іванченко, 72.

В обох команд в стартових складах з’явилися несподівані гравці. Відносно краматорчан дещо здивував вибір Олександром Косевичем Дмитра Сидоренка в центр оборони і Олександра Цибульника в середину поля. За «Агробізнес» дебютував син Віталія Косовського Сергій, а також вперше за довгий час залишився на лавці запасних Ігор Курило.

По першому тайму було помітно, що команди «наїлися» футболом останнім часом, та й сонячна погода з +27 вище нуля не мали посилань до видовищного футболу. Напівмоменти «Авангард» і «Агробізнес» створювали хіба що після стандартів, але жоден з них не був увінчаний результативним завершенням.

Після перерви гра пішла веселіше. Палюх збив опонента в штрафному майданчику і арбітр вказав на позначку. До м’яча підійшов Олексій Лобов, який єдиний із пенальтистів «Авангарду» після паузи в чемпіонаті не промахувався до цього. Але синдром краматорчан наздогнав і Олексія, який з пенальті відправив м’яч вище поперечини.

Незабаром Олексій Лобов міг забивати уже з гри, але з його ударом впорався кіпер гостей Воробей, зреагувавши на постріл під перекладину. Надалі «Авангард» продовжив тиснути і вихід Віталія Собка здавався вельми своєчасним. Правда відразу після цього міг забити і «Агробізнес» зусиллями Віталія Груші, але голкіпер господарів Артур Денчук зреагував на удар півзахисника суперника.

І все ж свій шанс в атаці використали саме підопічні випускника нашого вишу Олександра Чижевського. Віталій Груша просочився в штрафний майданчик правим краєм і прострілив на Богдана Іванченка, який випередив і захисників, і воротаря суперника, відкривши рахунок в матчі – 0:1. Проте, втримати перевагу гостям не вдалося. Уже в компенсований час Артур Мурза зі штрафного відправив м’яч у поперечину, а на добиванні першим виявився Юрій Сеницький – 1:1.

І «Авангард», і «Агробізнес» не декларують завданням підвищення в класі й атестацію на участь в УПЛ наступного сезону не проходили. Так що навіть чергову втрату двох очок не можна вважати для них катастрофою.

 

«Прикарпаття» – «Балкани» – 1:2

Голи: Барчук, 38 – Юречко, 16, Тропанець, 18.

В минулому турі «Прикарпаття» могло зачепитися за нічию в грі проти лідера на його полі, але скандальне рішення судді перекреслило їх надії. Здавалося, що команда Володимира Ковалюка, який вищу освіту здобув у стінах ЛДУФК, сповнена рішучості взяти реванш і відігратися на «Балканах». На ділі, все вийшло набагато складніше.

Гості відмінно провели старт поєдинку. Перші десять хвилин вони стримували слабенькі потуги суперника, а після завдали два потужних удари у вигляді забитих. Спочатку був ідеально виконаний кутовий – подача на дальню штангу і самотній Юрченко переправив круглого у ворота Вульчина. Остап не встиг оговтатися, як змушений був знову виймати м’яча зі своєї сітки. Провал в захисті івано-франківців і Тропанець завершив контратаку своєї команди – 0:2. Нокаут? Поки що, лише важкий нокдаун.

Моменти господарі створювали з великими труднощами, але вони змогли вичавити максимум з мінімуму в першому таймі. Затяжна атака завершилася ударом головою Барчука, який просто розстрілював безпорадного Лободрова – 1:2. Захисники «Балкан» підняли руку, намагаючись вказати на офсайд. Важко говорити про справедливість гола, так як виразного повтору не було показано.

Другий тайм пройшов за прогнозованим сценарієм: «Прикарпаття» грало першим номером, намагаючись в стилі барона Мюнхаузена, врятувати себе з безвихідної ситуації. Чи були у них моменти? Кілька разів кіперу гостей Лободрову доводилося показувати свої воротарські навички, але нерозв’язних завдань перед ним поставлено не було. «Балкани» здобули підсумкову перемогу, продемонструвавши супернику, як потрібно грамотно розподіляти сили. Тож наставнику «Прикарпаття» доведеться провести роботу над помилками.

 

ТУРНІРНЕ СТАНОВИЩЕ КОМАНД
ПІСЛЯ 25-ти ТУРІВ:

 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ