«Міс ЛДУФК – 2019» Анастасія Кузьменко: «Мрію створити в Україні свій реабілітаційний центр» (Фото)

Вона красива, цікава, харизматична. Навчається на I курсі факультету фізичної терапії та ерготерапії. Минулого тижня виборола титул «Міс Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського». Спеціально для вас дізналися про деякі таємниці конкурсу краси від коронованої Анастасії Кузьменко.

– Отож, Анастасіє, ти розповідала, що об’їздила 28 країн світу, презентуючи Україну мовою народного танцю. Розкажи про це.
– Народний танець – для мене все, бо йому присвячую практично більшу частину свого життя. Займаюся танцями вже тринадцять років з чотирирічного віку. Тому зі своїм колективом – народним ансамблем «Полуничка» об’їздила так багато країн. Кожного разу були цікаві постановки і яскраві номери.

– Чи дружньою була атмосфера в колективі?
– Не завжди так вдавалося, що все дружно. Звісно, були негаразди. Але була велика мотивація завжди впевнено іти вперед.

– Чи була колись причина залишити заняття танцями?
– Ні. З першого по четвертий клас я ходила на танці, бо мама записала туди і значить треба. А потім, коли перейшла у п’ятий клас, зрозуміла, що без танців не можу жити. Мене почали зауважувати, виділяти тим, що ставили у першу лінію, я танцювала соло. Це додавало мотивації, я хотіла ставати ще кращою і почала працювати над собою.

– А як вдавалося поєднувати навчання, якщо часто їздили з виступами?
– Танці були приєднані до моєї школи, тому із цим проблем не було. Навіть якщо йшлося безпосередньо про звільнення від уроків.

– А як ти готувалася до уроків?
– Без проблем. Навчалася відносно добре.

– А чому в нашому Університеті обрала факультет фізичної терапії та ерготерапії?
– Через те, що я мрію бути лікарем, але люблю спорт і хотіла це об’єднати.

– Дізналася, що в тебе є особлива мрія – створити свій реабілітаційний центр. Зараз ти на першому курсі навчання, так би мовити, на старті. Розкажи про це.
– Насамперед, скажу, що це буде тільки в Україні, бо хочу, щоб люди проходили якісну реабілітацію не лише в Європі, але й у нашій державі. Можливо, навіть у Львові. Маю таку мрію допомагати людям.

– А чи не думала про терапію за допомогою танцювального мистецтва?
– На цей момент про це не думала.

– Народний танець – дуже багатогранне мистецтво. Він презентує Україну, її культуру... Чого варта лише художня творчість у створенні унікальних костюмів, правда ж?
– І справді, костюми у нас дуже круті. Майстер, яка створює для нас вбрання, працює в межах нашого колективу і завжди старається придумати щось особливе.

– З якого віку займаються діти у вашому ансамблі?
– Навіть з першого класу. Наш ансамбль функціонує в межах СЗШ №53 м. Львова.

– Як думаєш, настільки універсальний вплив танцю на людину для формування її як особистості?
– Танець розширив мій світогляд, тим паче я побачила стільки країн світу. Також, окрім танців, ще займаюся спортом. Кожного дня бігаю. Спортивних занять на нашому факультеті не багато. Зараз є легка атлетика, потім буде плавання.

– А що скажеш про наш Університет? Ти хотіла стати лікарем, то чи були якісь альтернативні навчальні заклади для здобуття професії?
– Так. Хотіла поступати у Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького на хірургію, але потім вирішила, що це буде занадто важко для мене, бо не дуже люблю над книжками сидіти. Дізналася, що ЛДУФК – дуже перспективний навчальний заклад і тут дійсно цікаво.

– А тепер поговоримо безпосередньо про конкурс «Міс ЛДУФК – 2019». Як вирішила взяти участь, бо в нашому Університеті багато красивих дівчат, але вони чомусь не мали такої сміливості.
– Напевно тому, що якраз сміливості забракло. Але в житті я завжди активістка, тому зголосилася.

– Тобто бути красивою недостатньо? Потрібно ще мати певні риси...
– Звичайно. Це сміливість, впевненість. Не зважаючи на те, що багато років танцюю на сцені, однаково завжди хвилююся. Перед кожним виходом усе, наче перший раз.

– А як із цим справляєшся? Можливо маєш особливий секрет?
– Перед кожним виходом потрібно собі говорити, що ти – найкраща, найкрутіша. І все вийде!

– А якщо хтось роздратує своїм поганим настроєм? Як не звертати увагу?
– Я стараюся не слухати і йти собі дальше.

– Анастасіє, що тебе ще надихає?
– Люблю подорожувати. Деколи можу писати вірші. Це мотивує.

– А що найбільше цінуєш в людях?
– Передусім, почуття гумору, щирість. З почуттям гумору людина спокійніше реагує на різні ситуації, не ображається за те, що хтось жартує над нею. Такі люди щасливіші.

– З якими людьми ти підтримуєш стосунки?
– Здебільшого, спілкуючись з людиною – можу одразу зрозуміти, чи підходить вона мені. Я дуже добре «прочитую» людей: чи дивиться співрозмовник в очі, усміхається, не відволікає свою увагу, коли розмовляє.

– Анастасіє, розкажи, що робиш у вільний час.
– Гуляю, займаюся спортом, часто відвідую тренажерний зал.

– Як ти оцінювала свої шанси на перемогу у конкурсі «Міс ЛДУФК – 2019»?
– Спочатку побачила, що дівчата справді дуже красиві, але не відчувала конкуренції, бо дуже старалася з усіма подружитися, щоб не було якоїсь підлості. Але потім, коли почула своє ім’я, дуже здивувалася і зраділа. Для мене це була несподіванка.

– Ми зауважили твої емоції – радість крізь сльози. Чи можеш пригадати ці відчуття?
– Спочатку мені вручили «Міс Фотогенічність» і я вже старалася зрадіти тому, що є. І, думаю, не треба зупинятися, піду дальше і буде все добре. Оскільки активно веду свій Instagram, там гарні фотографії, тому, напевно, мені вручили цю нагороду. Потім відзначили «Віце-Міс» і почали оголошувати головний титул. Серед дівчат-конкурсанток три Анастасії, і ведучий зробив велику паузу: «Перемогла Анастасія...». І на всіх подивився, а потім озвучив моє прізвище. В мене сльози самі почали литися від щастя.

– Чи пригадуєш тих людей, які підбігли, щоб привітати і засипали тебе квітами?
– Насправді, це були батьки – тато з мамою. А потім, я просто всім-всім дякувала на хвилі емоцій.

– Що було після конкурсу?
– Почалася дискотека. Озвучили, що цей вечір для мене. Ми всі танцювали і раділи.

– Анастасіє, розкажи про вбрання на конкурсі. Знаємо, що було багато партнерів, які долучилися і дівчата презентували саме їх одяг.
– Так, ми мали лише свої купальники та вечірні сукні.

– Який твій улюблений вихід?
– У вечірніх сукнях, там була дуже натхненна музика.

– А хто готував кожне дефіле, добирав музичний супровід?
– Це організували Ірина Кудрич та Діана Родич. Вони запросили усіх спеціалістів, серед яких хореографи Madlena Dance Studio. Вони готували спортивний і народний виходи. А безпосередньо дефіле займалися з модельним агентством Chameleon Models. З ними вчилися робити діловий вихід, вечірній, в купальниках... На останній вихід я взяла свою випускну сукню.

– Скажу, що серед твоїх палких уболівальників була куратор твоєї групи – доцент кафедри фізичної терапії та ерготерапії Оксана Тиравська. В залі було дуже емоційно! Дехто із глядачів щораз змінював своїх фавориток... Отож, чи відчувала ти підтримку?
– Так, відчувала. Але, думаю, на журі це не впливало і вони лишались об’єктивними. Наприклад, моя мама дуже сильно вболівала, я бачила на її очах сльози, коли оголосили мене як переможницю. Також тато, сестра... Тато стояв з квітами, як тільки почали оголошувати результати. Таке враження – він відчував, що я здобуду цю перемогу!

– Як вважаєш, чи достойно відзначені інші дівчата?
– Так, достойно.

– А чи була між учасницями конкурсу заздрість?
– Так, бачила це. Але особисто я не люблю заздрити.

– Анастасіє, одна справа – зголоситися на конкурс, а інша – презентувати себе на ньому. Чи було таке, що комусь забракло чогось, наприклад упевненості?
– Думаю так. Хтось просто йшов, щоб взяти активну участь в житті Університету. Але, насправді, потрібна велика хоробрість і впевненість, щоб дійти до кінця. Я дуже хвилювалася. На останньому виході у мене все трусилося. Ще й на сукні було дуже багато ґудзиків і коли їх нарешті застібнули – заспокоїлася і вийшла на сцену.

– Ти задоволена результатом? Емоційно чи матеріально, якщо говорити про подарунки?
– Так, дуже. На спортивному виході були дуже гарні костюми від Kaya Sport Clothes. Мені, як переможниці, подарували такий костюм. Звісно, отримати подарунки було приємно, але найбільше мене мотивує сам титул. Корона надзвичайно гарна!

– Бажаємо тобі, Анастасіє, яскравих успіхів в житті, натхненного і цікавого навчання в нашому Університеті. Завжди будь однією із тих щасливців, які сміливо йдуть до мрії!
– Щиро Вам дякую!


Розмовляла Іванна Литвинець 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ