Олена Підгрушна: «Ніхто не очікував, що я буду боротися з лідерами»

Ще навесні минулого року, по завершенні сезону-2018/2019 знаменита українська біатлоністка, аспірантка Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Олена Підгрушна отримала досить серйозний діагноз – міокардит. Та після проведеного курсу лікування капітан жіночої національної збірної все ж продовжила свою кар’єру.

Упродовж літніх тренувальних зборів Олена Підгрушна не виконувала позамежних фізичних навантажень. Тож початок сезону-2019/2020 біатлоністка провела на Кубку IBU, проте потім повернулася на Кубок світу. На подив багатьох олімпійська чемпіонка Сочі-2014 демонструвала високі результати, нав’язуючи боротьбу лідерам світового біатлону. Зокрема, на чемпіонаті світу-2020 в італійському Антхольці-Антерсельві Підгрушна зупинилася за крок від медалі у спринті і створила маленьке диво на останньому етапі жіночої естафети, в якій збірна України фінішувала третьою. Крім цього в активі Олени «срібло» Євро-2020 в білоруських Раубічах та місце у ТОП-25 загального заліку Кубка світу – краще серед українок в нинішньому сезоні.

Про підсумки змагань, ситуацію з коронавірусом у Європі, завершення кар’єри Мартеном Фуркадом і Кайсою Макаряйнен, а також про свої найближчі плани Олена Підгрушна розповіла по поверненні в Україну.

– Олено, як збірна дісталася до Києва, з огляду на складну ситуацію по всій Європі? Адже відомо, що кілька разів змінювалися час і дата вильоту команди.
– Змінювалася ситуація, тому що не знали, як вчинити з командними автобусами і з тими хлопцями, які повинні були їх гнати. А з огляду на те, що європейські кордони також закриті, дістатися зараз додому через інші країни вже складно, тому що кожен день ситуація змінюється. Можна було просто застрягти десь на кордоні і сидіти в автобусах. Так, як українці застрягли на кордоні зі Словенією. Тож до нас додалися хлопці з сервісу, і бажано було летіти групою. Тому в оперативному порядку, завдяки Міністерству і Федерації біатлону України все вирішили, все зробили. За нами з ранку в Контіолахті приїхав великий автобус, нас завантажили, доїхали в Гельсінкі з хорошим запасом, без проблем все оформили, вилетіли, і, нарешті вдома.

– Як оціниш для себе підсумки сезону і чи вплинула на спортсменів ситуація з достроковим його завершенням?
– Звичайно, це вплинуло. Особливо спілкувалася з дівчатами і бачила, що у них ще було велике бажання продовжити. Шкода, що є певна недомовленість. Але маємо те, що маємо. Відносно сезону, то, звичайно, він неоднозначний. З одного боку у нас є медаль чемпіонату світу, є медалі чемпіонату Європи, але в той же час не кращі виступи на етапах Кубка світу. Досить змазаним вийшов цей рік, далеко не все виходило. Я думаю, у кожної з нас є якийсь осад, можна було б сказати – якби не... Ну а я так взагалі лузер цього року, зібрала всі помилки, які тільки можна було зробити (сміється). І коли зараз дивишся протокол, то якби не дискваліфікація в змішаній естафеті у Поклюці, ми б повернули максимальну квоту. Ну, каюсь, приймаю, але нічого змінити не можу, на жаль.

– В останніх інтерв’ю ти казала, що не бігаєш, а мучишся під час гонок...
– Ну, знову-таки, це питання того, як журналісти інтерпретують мої слова. Коли мене запитали, як я себе почуваю на цих перегонах, я відповіла, що зараз вже мучуся. І це стосується даного періоду, а не всієї зими. У мене був відмінний сезон, я вважаю, що зробила більше, ніж могла. Коли після чемпіонату світу я спілкувалася зі своїми кардіологами, то ніхто не очікував, що я витримаю це все, буду в такій формі та зможу боротися. І боротися на самому високому рівні, з лідерами. Як не крути, а я закінчила сезон в ТОП-25 Кубка світу єдиною з українок.

– Відхід з великого спорту Мартена Фуркада і Кайси Макаряйнен велика втрата для біатлону?
– Завжди ми говоримо, що незамінних людей немає. Колись теж саме стосувалося Уве Айнара Бьорндалена – пішов норвежець і яскраво світила зірка Мартена Фуркада. Зараз пішов уже француз і буде феєрія ще одного норвежця Йоханнеса Тінгнеса Бьо. А піде він, з’являться нові зірки. Те ж саме й у дівчат. Це біатлон – він активний, розвивається, змінюється. Зараз навпаки дивно, що кілька таких вікових спортсменів затрималося. Бо коли ми відкриваємо стартовий протокол і бачимо, що там в основному всі 90-х років народження, то вже навіть ми з 80-х відчуваємо себе старшим поколінням (сміється). Хоча нас також ще досить багато.

– Уже замислювалася про стратегію підготовки до наступного сезону?
– Зараз поки рано про це говорити. Хочеться побути подалі від людей, самоізолюватись, тому що ми багато пережили за минулий сезон. З огляду на, що у спортсменів імунітет ослаблений, особливо після закінчення сезону, ми зараз вразливі до будь-якого вірусу, не кажучи вже про корона вірус (посміхається). Тому коли ці всі пристрасті вщухнуть, будемо спілкуватися з керівництвом, з тренерами, приймати рішення, щодо наступного сезону.

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ