Перестало битися серце Андрієнка Георгія Михайловича

На 71-му році життя, 28-го листопада, після тривалої хвороби відійшов у інший світ колишній багаторічний викладач та завідувач кафедри лижного спорту (нині – зимових видів спорту) Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, заслужений тренер України, кандидат педагогічних наук, доцент та просто порядна Людина з великої літери Андрієнко Георгій Михайлович.

Георгій Михайлович народився 23-го лютого 1949 року в селі Хоросно Пустомитівського району Львівської області. Упродовж 1956 – 1966 років навчався у Щирецькій середній школі, по завершенні якої, поступив у Львівський державний, тоді ще інститут, а нині університет фізичної культури. Отримавши диплом про вищу освіту, з літа 1970 року по осінь 1971 служив строкову службу у війську. А демобілізувавшись, розпочав свою трудову діяльність на посаді викладача кафедри лижного спорту рідного вишу. Упродовж 1974 – 1977 років навчався в Москві, у аспірантурі ДЦОЛІФК, яку успішно завершив та захистив кандидатську дисертацію. Повернувшись додому в 1977 році, продовжив працювати на кафедрі лижного спорту на посаді спочатку старшого викладача, пізніше доцента, а згодом й завідувача. Очолював кафедру до 1994 року.

За час роботи у нашому виші Георгій Михайлович проявив себе справжнім професіоналом – прекрасним викладачем та висококваліфікованим тренером. У його творчому доробку понад 60 наукових праць з теорії та методики фізичного виховання і спорту. А найкращим свідченням його тренерського хисту є той факт, що під час роботи на кафедрі лижного спорту він підготував 14 майстрів спорту колишнього СРСР і України, а його учні спочатку на союзних чемпіонатах, а згодом й Всеукраїнських загалом 32 рази піднімалися на медальний подіум. За ці досягнення Георгію Михайловичу було присвоєно звання Заслуженого тренера України.

Втім, окрім якостей справжнього професіонала, необхідно згадати й про його людяність, порядність, доброту, комунікабельність та товариськість у повсякденному житті. Георгій Михайлович був з тих, хто проявляв ініціативу, не боявся брати на себе відповідальність, а при потребі завжди був готовий прийти на допомогу. А ще він майже завжди був у гарному настрої, мав прекрасне відчуття гумору і вмів заряджати оптимізмом. Втім, тепер це все уже в минулому...

Увесь колектив нашого Університету сумує і висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям покійного.

Вічная пам’ять...

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ