Софія Прийма: «Метрів за 100 до фінішу діти подарували квіти. Це так зворушливо!»

У селі Сомині Турійського району, що на Волині, як ми уже розповідали, утретє відбулися змагання «Polissia Challenge Cup 2019», в рамках яких визначилися й переможці та призери чемпіонату України з кросового триатлону. Спортсмени спершу плили 1 км озером, потім їхали велосипедом 20 км і врешті пробігли до фінішу 6 км. У змаганнях жінок впевнену перемогу здобула 21-річна львів’янка, представниця Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Софія Прийма. Таким чином вона стала «почесною» чемпіонкою Сомина, адже виграла «Polissia Challenge Cup 2019» утретє поспіль.

– Дуже цікаві змагання були, – зізнається триатлоністка. – Тому що ми спочатку плили озером, далі велосипедна дистанція була не по колу, а від одного села до другого, і біг теж був по прямій. Конкуренція була доволі висока. Але, мабуть, я трішки була більш підготовлена і перемогла.

– Згідно з протоколом змагань, ви поступилися суперниці з Донеччини Маргариті Криловій на плавальному сегменті 8 секунд.
– Насправді, було трошки не так. Результат брався після виходу з транзитної зони. З води після запливу ми вийшли більш-менш рівно. Але в транзитній зоні, де ми змінюємо наше обладнання або перевзуваємося, суперниця потратила менше часу. Чому так вийшло? Специфікою цього старту був крос, відповідно я використовувала спеціальне взуття для гірського велосипеда. І потратила якийсь час поки його взувала. А в моєї суперниці велотуфлі, як для звичайного триатлону, вже були на велосипеді. Відповідно вона з транзитної зони вийшла трошки швидше, ніж я.

– Після цього на велосипеді ви створили комфортний відрив для себе.
– Так. Я думаю, що саме в такій специфіці виду, як крос, я була краще підготовлена, більш технічна. Перед змаганнями тренувалася під специфіку цього старту. Спеціально на байках ми відпрацьовували техніку, різні повороти, підйоми, силові навантаження.

– Ви втретє виграли «Polissia Challenge Cup» за трирічну історію цих змагань. Мабуть, виходячи з попереднього досвіду, проводили таку спеціальну підготовку?
– Так, і з цього виходила теж. Скажу, що на цих змаганнях у нас був дуже щільний подіум, стартували всі ті дівчата, з якими я змагаюся впродовж цілого сезону. Тобто приїхав весь основний склад збірної України. Тому конкуренція була серйозна.

– На сайті Федерації триатлону України вас назвали «почесний» чемпіон Сомина. Як вам таке звання?
– Звичайно, приємно, коли мене так називають і я рада, що втретє виграла ці змагання. До речі, якраз на цьому старті було дуже приємно, коли мешканці того чи іншого села виходили на трасу зі спеціальними плакатами, які були призначені всім учасникам, з різними мотивуючими гаслами. І це було приємно, коли вони всі виходили на вулицю, плескали. Для людей це було свято і вони всіляко старалися нас підтримувати. Хотілось би, щоб на львівських змаганнях, які скоро відбудуться (відкритий Кубок Львова), теж багато людей так вийшло і підтримували триатлоністів.

– Окрім плакатів та оплесків, можливо, мешканці пропонували ще й водички попити, фрукти?
– Ні, такого не було (посміхається). Але підбадьорювали, підказували, що фініш близько. А на фініші маленькі діти вручали переможцям квіти. Це було дуже класно!

– Бачив світлину, на якій ви з квітами ще біжите. Вам зразу після фінішу подарували букет?
– Навіть раніше. Метрів за 100 до фінішу. Було просто зворушливо.

– За перше місце ви отримали грошовий приз – 15 тисяч гривень. Солідний, як для змагань з триатлону?
– Так, це хороший рівень призових. Дуже мало в Україні є стартів з такими призовими. І це завдяки організаторам змагань, які захотіли і змогли зробити такий призовий фонд – 100 тисяч гривень.

– Триатлон любительський і професійний чим відрізняються? Розміром фінансової винагороди? Чи ще чимось?
– Любительський і професійний триатлон відрізняються тим, що у професійних спортсменів триатлон – це як робота, вони приділяють цьому весь свій час. Любительским триатлоном займаються люди, які ходять на роботу і у свій вільний час займаються спортом. Відповідно, це як їхнє хобі. Я себе відношу до професійних спортсменів, тому що я в основному складі збірної команди України, їжджу на чемпіонати Європи, світу. Я досягнула такого рівня завдяки тому, що більшу частину свого часу приділяю тренуванням і змаганням.

– На цих змаганнях основний заділ ви зробили на велосипедному сегменті. Велосипед – ваша найсильніша дисципліна?
– Можна так сказати, тому що я дуже довгий період часу їжджу на велосипеді. В мене тато тренер з велоспорту. Він мені розказував багато різних тактичних моментів, як діяти в тій чи іншій ситуації. Також старався підбирати найкращі запчастини. А це все впливає на результат. І якраз на цих змаганнях я їхала на велосипеді, який мені допомогла придбати наша Навчально-спортивна база літніх видів спорту. Я вважаю, що саме ці фактори якраз і вплинули на такий хороший результат на вело.

– На велосипеді тільки їздите, чи ще можете розібрати його, закрутити якусь деталь?
– Елементарні якісь проблеми з велосипедом я зможу вирішити. Залежить в чому проблема. Якщо щось серйозне поламалося, тоді треба звертатися до спеціаліста. А якщо замінити камеру, запаску або щось закрутити, звичайно, таке можу зробити.

– Наступний ваш старт – 8 вересня на відкритому Кубку Львова з триатлону?
– Ще точно не знаю, чи буду там стартувати, бо маю індивідуальний план підготовки і ще не знаю, чи Кубок впишеться в цей графік.

– Якщо все ж будете стартувати, вам доведеться відстоювати своє минулорічне звання переможниці.
– Так. Насправді минулого року старт був для мене дуже хвилюючий. Була висока конкуренція. Я дуже переживала, тому що змагання були у Львові, я львів’янка. Хотілося показати хороший результат. На плаванні мені вдалося добре виступити. На вело ми старалися працювати разом, всією командою, хто їхав в моїй групі, але нас наздогнала наступна група. І на останньому етапі, на бігу, я дуже переживала, як складеться. Я вже почувалася не дуже добре, не знала, як поведе себе мій організм, чи зможе він витримати темп. І ми вибігли з транзитної зони, я біжу своїм темпом і думаю: «Ну зараз почнуть мене обганяти». Але пробігла одне коло до повороту, розвернулася, дивлюсь, а суперниці мене не доганяють. І це мені додало ще більше сил, мотивації. Я перемогла, хоча був дуже складний старт, фізично дуже тяжкий біг по бруківці. Ну але все склалося якнайкраще.

– Ви можете не взяти участь у Кубку Львова у зв’язку з тим, що 8 жовтня в Катарі стартують Перші Всесвітні пляжні ігри-2019, на яких маєте намір виступити?
– Так. І до того ж у мене буде серйозний старт у Валенсії (Іспанія) – там 14 вересня пройде чемпіонат Європи-2019. Ми ще з тренерами порадимось і вирішимо, як краще зробити.

– На Перших Всесвітніх пляжних іграх-2019 маєте намір виступити в акватлоні?
– Так. Змагання складатимуться з плавання і бігу. Але, якщо я не помиляюсь, то там має бути спершу біг, потім плавання і знову біг. Тобто організатори ускладнили програму. Насправді це дуже важко після бігу ще проплисти, а потім ще раз пробігти. Це буде дуже не просто. І ще там буде висока температура повітря. Але будемо старатися.

– Поїздки на такі змагання фінансує федерація, міністерство чи доводиться шукати спонсорів?
– Міністерство.

– Відбір на Олімпіаду в триатлоні полягає у наборі рейтингових очок. Як у вас з цим?
– Для того щоб відібратися на Олімпійські ігри, потрібно їздити на етапи Кубку світу, які проводяться по всій планеті. І там потрібно займати такі місця, які приносять олімпійські очки. 30 кращих відбираються на Олімпійські ігри. Наразі ми працюємо над цим, але який буде результат, сказати не можу. Я ще молода і більше, напевно, працюю на наступний олімпійський цикл.

– Що найголовніше для успішних виступів у такому важкому виді спорту, як триатлон?
– Є багато важливих факторів. Для початку повинна бути хороша фізична підготовка і хороша технічна підготовка. Тобто не має бути чогось такого, що може з технічних причин підвести на змаганнях – до прикладу, окуляри чи костюм. Також дуже важливим є психологічний підхід. Я стараюся перед стартом не переживати. Звичайно, хвилювання є, але я стараюся себе так налаштовувати, що все одно покажу на цих змаганнях свій максимальний результат. Такі моменти впливають на результат.

– Скільки часу присвячуєте тренуванням?
– Тренуюся шість днів на тиждень, два-три рази в день. Загалом в день тренуюся близько п’яти годин. В понеділок, зазвичай, буває вихідний. Але у вихідний може бути одне легке тренування. Бувають довгі тренування. Якщо це, наприклад, вело, то може бути близько трьох годин, тобто приблизно 100 км їзди. Бігове тренування – це приблизно 15 км і година 15 хв – година 20 хв. По часу. Плавання може бути до 4-5 км. Тренування бувають з різною інтенсивністю, різною, роботою, силовим навантаженням. Все залежить від тренувального плану. Я люблю триатлон за те, що в один день можна тренувати різні види спорту. Тобто ніколи не буває нудно, ніколи не буває одноманітно.

– 13 серпня у дитячому таборі відпочинку «Росинка» (с. Зіболки Жовківського району) відділення НОК України у Львівській області спільно з обласним центром «Спорт для всіх» провели спортивно-інтелектуальні та розважальні заходу в межах Олімпійського літа. Близько 200 школярів віком від 6 до 16 років взяли участь в олімпійський розминці #DoLikeOlympians, позмагались у футболі, баскетболі 3х3, настільному тенісі та подоланні «смуги перешкод». Також в межах свята відбулась тематична вікторина та спілкування із вами. Які залишилися враженнями від участі у заході?
– Дуже приємні. Я колись вже була в «Росинці». Брала участь у велогонці і ми в цьому таборі переночували. Мене багато хто там знав, як і мого тата – тренера з велоспорту. Я була приємно здивована великою кількістю дітей і тим, що вони мали велике бажання перемогти і виграти призи. Кожен брав активну участь у змаганнях. Навіть не зауважила, щоб хтось не хотів змагатися і просто сидів собі на лавці. Всі брали активну участь, всі хотіли виграти. Це мені сподобалось і я була приємно здивована. Всім дуже сподобалось олімпійське свято. Під час «Зустрічі зі спортсменом» я розповідала дітям про себе, про триатлон, про своє життя. Було приємно, що діти задавали багато питань. Бо, зазвичай, таке буває, що ніхто нічого не хоче сказати, запитати. А тут така велика цікавість у дітей. І це приємно.

– Чим цікавились?
– В основному цікавились тренуваннями, змаганнями, на яких змаганнях була, які країни відвідала. Питали, яке було найдовше моє тренування. Коли я сказала, що бігала декілька разів 21 км, а бувало й 25 км, в них так очі порозплющувались (сміється). А бувало і 130 км каталась на велосипеді. Вони були такі здивовані (сміється).

– Такі зустрічі важливі для дітей, оскільки ви їх надихаєте до занять спортом. І, напевно, такі зустріч і вас надихають?
– Безумовно. Надихають і мотивують, тому що ти стаєш для них таким певним прикладом. І це дуже приємно, що ти мотивуєш дітей займатися спортом. Такі заходи важливі і відділення НОК України у Львівській області робить потрібні справи. Обов’язково в майбутньому братиму участь в подібних заходах.


За матеріалами noc.lviv.ua 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ