Студенти ЛДУФК зустрілися з бійцем добровольчого батальйону ОУН Ігорем Шолтисом

21-го листопада, в День Гідності та Свободи, у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського відбулася зустріч з Ігорем Шолтисом – бійцем добровольчого батальйону ОУН, політологом, магістрантом факультету міжнародних відносин Опольського університету (Польща), магістрантом факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, журналістом «Сихів Медіа». Зустріч студентів та викладачів Університету з бійцем відбулася на запрошення культурно-мистецького відділу.

На початку переглянули відео-фрагменти революційних подій на Майдані, відтак цю частину доповнив тематичний виступ учасників театрального гуртка культурно-мистецького відділу, студентів першого курсу факультету туризму – Тетяни Притулки, Катерини Ушакової, Ігоря Січі, Марії Артемчук та Діани Радюк. Студенти нагадали, що Революція Гідності в Україні розпочалася 21-го листопада 2013 року. У той листопадовий четвер сотні людей вийшли на Майдан Незалежності з мирним протестом проти раптового скасування колишньою владою наміру підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

«Євромайдан, на мою думку і багатьох, тривав дев’ять діб: від 21-го до 30-го листопада. Тоді я поступив лише на перший курс географічного факультету ЛНУ імені Івана Франка. І, власне, наш факультет одним із перших виходив на демонстрації, де ми почали відстоювати своє право бути європейцями. Зараз можу сказати, що із своїми батьками я з патріотичної сім’ї, а на той момент такої ідентифікації не було. Я читав російський реп, був російськомовним. І якби мене тоді запитали, хто такий Шухевич, Бандера чи Коновалець, то сказав би, що це якісь хлопці з історії нашої держави. У мене було чітке бачення, що єдина історична спадщина, яка у нас є – це Радянський Союз і на таких цінностях я виховувався, зокрема, своїм дідусем, – розповідає Ігор Шолтис. – Не маючи повністю розуміння нашої національної ідентичності, ціни нашої державності, я починав казати своїм друзям, що маю польське походження, часто буваю в Європі і євроінтеграція – це не те, що нам потрібно, адже спершу слід навести лад в себе. Коли вночі 30-го листопада відбувся розгін студентів, задумався: «Не можна жити в такій країні, так далі жити неможливо. Не залежно від того, чи рухаємось ми в Митний союз чи Європейську унію, не можна жити в країні в середині Європи, де якісь виродки в костюмах правоохоронців можуть свавільно бити дітей-студентів».

І поки, кожен з присутніх переосмислював сторінки революційних подій, Ігор Шолтис розповів історію зі своїми батьками: «Мій батько з братом їздили в Київ на революцію, а мене не брали. Кажуть, тобі 17 років, допомагай тут. Але моя позиція і юнацький максималізм не підтримували цього. Одного дня сказав батькам: «Їду на благодійний концерт в Червоноград, там збирають кошти на допомогу мітингувальникам в Києві». Батьки не зовсім повірили, але згодились. А ми з хлопцями рушили в столицю. На під’їзді до Житомира, батько телефонує і питає, як виступили. Відповідаю, що їдемо з хлопцями на революцію. І завжди згадую татові слова: «Ми з братом збираємося і їдемо в Київ, щоб бути там з тобою».

Відтак, під час своєї розповіді Ігор Шолтис наголосив: «Думаю, ці кадри, які ми побачили сьогодні, дуже скоро будуть на багатьох телеканалах світу, що висвітлюватимуть події, які відбуваються сьогодні в Гонконзі. Вони виборюють своє конституційне право бути незалежними. Найважливіше, що в Гонконзі зовсім недавно була презентація українського фільму «Зима у вогні» про Революцію Гідності. Вони, як і багато країн цивілізованого світу, вважають нас переможцями, бо ми здобули своє європейське право. Революція для народу України відбулася успішно, передусім, на площині смисловій. Зокрема, я почав дізнаватися, хто такий Степан Бандера, Євген Коновалець; почав цікавитись історією свого народу, репресіями стосовно моєї нації.

У 2015 році я вступив в лави добровольчого батальйону ОУН. 13-го вересня цього року в результаті вибуху я отримав осколкове поранення і тривалий час не мав можливості дізнатися, чи буде в мене ампутована нога чи ні. Багато операцій, безліч шпиталів... Замислився про те, що нас відрізняє від наших ворогів? Почав цікавитися українською історією – читати про князя Святослава, Данила Галицького, козаччину, Січових Стрільців... Коли цінності почали змінюватися, зрозумів, що можу змінювати своє оточення. Власне, це є метою Революції Гідності – не зробити Україну європейською, а українською, якою вона до 2013 року не була».

На завершення Ігор Шолтис підсумував: «Ви є поколінням Гідності, постреволюційним поколінням, яке вже виросло, свідомим стало в країні, що виборола своє право бути українською. Сьогодні хлопці на східних кордонах боронять наш спокій. Не потрібно плакати, щодня запалювати свічки. Можемо щоп’ятниці ходити на розваги і займатися своїми справами. Але поняття жертовності для нас є дуже невеличким, а у бійців це поняття жорсткіше – це втрата кінцівок, очей, втрата життя побратима або власного життя. Не може бути нічого ціннішого за життя наших захисників. Але їм потрібно трішки допомогти. Не говориться про гроші, волонтерські справи. Нам потрібно пишатися тим, що ми є українцями. Бути українцями не лише у паспорті, одягаючи вишиванку, а бути гордими з того, що маємо таку національну приналежність, не боятися відстояти гідність державних символів України. І зараз всі хлопці Небесної Сотні, мабуть, кажуть з небес: «Не ставте тих лампадок, ми оберігаємо кожного з вас і вказуємо гарний шлях. Не плачте! Не скигліть!». Герої Небесної Сотні хотіли б, щоб ми пам’ятали як вони жили. І вони – у кожному з нас».

Серед Героїв Небесної Сотні – випускник нашого Університету Анатолій Жаловага. 20-го лютого рідні не змогли додзвонитися до Анатолія, а ввечері побачили його ім’я у списках загиблих. Ми пам’ятаємо...


Іванна Литвинець, 
культурно-мистецький відділ 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ