Звичайна авдиторія в центральному корпусі Львівського державного університету фізичної культури на тиждень перед Великоднем перетворилася у світлий виставковий зал. Щодня його відвідувачами були студенти та викладачі цього поважного навчального закладу. Подія набула позитивного розголосу і поза межами ЛДУФК. Адже у стислий буденними клопотами, обтяжений контраверсійною і не завжди добро творчою інформацією ХХІ вік, Року Божого 2008-го від Р.Х. мистецтво завітало до спортовців не чекаючи, що ті самі мали би прийти в поважні музейні зали. Запропонована доц.кафедри біохімії і гігієни, канд.біологічних наук Марією Сибіль ідея – запросити «Мистецтво назустріч…» знайшла вдячний ґрунт. За сприяння проректора ЛДУФК з виховної роботи канд. наук з ФВіС Ярослава Тимчака були дотримані всі необхідні умови для експонування творів та належного їх сприйняття. Щире пошанування таланту львівських мисткинь, котрі прийшли представити свої твори, а також організаторам виставки висловив ректор ЛДУФК, професор Євген Приступа. На відкриття виставки завітали працівники музеїв м.Львова. Зокрема, натхненна щирою волею художниць показати свій мистецький доробок молоді й тим, як виставку вітали в ЛДУФК, директор музею С.Крушельницької Галина Тихобаєва запланувала продовження проекту «Мистецтво назустріч молоді» рядом тематичних виставок, перша з яких буде насвітлювати яскраві періоди життя всесвітньовідомої оперної співачки. З напутнім словом до студетів звернувся поет, магістр державного управління Богдан Пастух. Він декламував власну поезію, вміщену в художньому альбомі-каталогу вишитих образів Марти Кулинич-Новицької «Там, де небо відкрите…». На відкритті виставки відбулася презентація цього видання.

Ось так раптом стіни аlma-mater відмінилися, проквітли лагідними барвами шитих гладдю образів. Поряд із традиційною іконою: «Архангел Михаїл», «Святий Дмитро», «Іоанн Богослов у мовчанні», «Ватопєдська Богородиця», «Спас Туринський» вразив розмаїттям креацій багатократно повторений образ Мадонни з Божим Дитям, інтерпретований за історико-етнографічними землями України художницями Ярославою Король, Марією Янко. У копіткому втіленні технікою художньої гладі Марти Кулинич-Новицької оригінальні твори стали в своїй органічній цілості носіями гуманістичної ідеї: Матір Божа любить Україну. Тепло тієї думки стимулювало кожного з глядачів до творчого підходу у власному професійному зростанні. При кожному образі надовго спинялися, затамувавши подих, і мимовільно задавалися одним питанням: невже на гладкі й часті стіби шовковою ниткою та позліткою спромоглася людська рука? Скільки ж терпіння й віри!.. А коли це змогла одна людина, то чи маємо право на розслаблення, лінивство, ситу байдужість ми? Лагідна і заразом вимоглива атмосфера сформованого творами Марти Кулинич простору виховувала й кликала до верховин духу. В тому експонованим творам допоміг вдалий добір музичного супроводу: лунав у записі сакральний спів ченців-студитів.

Інша група експонованого на виставці матеріалу мала яскраво виявлений і такий природній в стінах спортивного вузу агоністичний характер. У результатах творчості «змагалися» провідні майстри писанкарства зі студентами ЛДУФК. Поряд із авторськими Оксани Наконечної та лемківськими родини Янко-Проців писанками розмістилася композиція «Рай-деревце» із писанок, виконаних студентами 4 та 5 груп ФФВ ЛДУФК /Анатолій Панченко, Андрій Музика, Роксолана Савка, Яна Шелейкіс, Наталія Кутняк, Ірина Дем’як, Роман Гут, Галина Фута, Андрій Москва; Орест Повх та Людмила Гриненко/. Ті свої перші твори молоді спортовці розписали під керівництвом завідувача відділом Національного відродження Будинку Вчителя, членом Спілки народних майстрів України Марії Пекар. З-віддаля усі міні-шедеври: і спроби початківців, і професійні витвори залюблених у писанкове мистецтво, — вабили око однаково. Але варто було придивитися до виконаних з ювелірною точністю писанок Оксани Наконечної, як пружна плинність лінії та вивіреність композиції заворожувала одразу. Орнаменти, виведені нею на тендітній поверхні яєчної шкарлупи розкривали перед нами поряд із особливостями регіональних відмін писанкарства глибинний пласт трипільської праісторії України. Майстер писанкового розпису популяризувала цей ще мало пізнаний пласт національної культури в багатьох країнах світу.

На окреме слово заслуговує діяльність в царині відтворення самобутньої техніки лемківського писанкарства художниці Марії Янко. Це ж-бо її картини «Українська Мадонна. Лемківщина» та «Богородиця Яблунів Цвіт» покликали Марту Кулинич-Новицьку до створення серії українських образів Матері Божої. У писанках, вирішених переважно в одному кольорі точними рухами «шпильки» віск творить різноманітні дрібні взори — солярні знаки, усі ті «квіточки», «зорі», «сонця», планети й птахи. Цій важливій справі — щороку оживляти давню традицію лемківської писанки художниця навчила не лише cвоїх доньок Віру і Марію. Так, саме в час проведення нашої виставки її учениця, 16-річна Мар’яна Сідляр виборола в Києві на ІІ Всеукраїнському конкурсі «Воскресни, писанко!», що його проводив Український державний центр позашкільної освіти, диплом переможця І ступеня. Вважаємо, що наш університет причетний до успіху юної львів’янки у стольному Києві, де з-посеред творів понад 100 учасників визнана найкращою була саме її лемківська писанка. Радість-бо тріумфу розділяли разом із Марією Янко в стінах ЛДУФК, на знак чого мисткиня подарувала свою писанку. Те маленьке диво міниться поєднанням жовтого і блакитного кольорів. На небесно-лазуровому тлі писанки стрімко літають ластівки як запорука і побажання успіхів студентам ЛДУФК.