Степан Михайлович Панюца: «Без спорту зараз – нікуди»

Степане Михайловичу, підготовка спортсмена завжди передбачає, окрім процесу тренувальних занять, розв’язання господарських, побутових питань. Відтинок від Олімпіади-2008 у Пекіні до Євро-2012 чи не найбільше буде зосереджений на удосконаленні матеріально-технічної бази університету. Тож на посаді проректора з господарської роботи і будівництва клопотів у Вас, мабуть, вдосталь?

- В Університеті фізичної культури навчається близько 2 000 студентів. Для порівняння, у Львівській політехніці – 22 000 студентів, в Університеті ім. І. Франка – 18 000, в Лісотехнічному – 6 000, у Медичному університеті - 9 000 студентів. За кордоном право на існування має ВНЗ, де кількість студентів становить не менше 5 000. Це догма, яка є цілком зрозумілою після економічних розрахунків. Водночас навчання студентів за платною формою підтримує і базу, і державне замовлення. Сьогодні потрібно збільшувати кількість державних замовлень у галузі туризму, лікувальної фізкультури, менеджменту, спортивного права, спортивної журналістики. Саме таких спеціалістів бракує. Тепер підготувати Збірну України на Олімпіаду – не проблема. Назріла потреба в іншому. Олімпійський і масовий спорт повинен мати своїх спеціалістів – спортивних журналістів, менеджерів, правників. На підтвердження правильності цієї тези наведу приклад: Львівська академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького віднедавна навчає правників, а Львівський національний аграрний університет відкриває факультети менеджменту і товарознавства.

Ми робимо благородну справу – виховуємо олімпійських чемпіонів. А влаштувати їхній побут не виходить. Для належних тренувань не забезпечуємо спортсмена лікарем, масажистом, сауною. А це теж дуже важливо. Я переконаний, що біля великої групи спортсменів, клубу, повинен бути працівник, який розв’язував би такі питання.

Життя змушує думати про розвиток матеріально-технічної бази, тому на часі було створення господарського відділу. Наші фінансові можливості невеликі, і ми у постійному пошуку варіантів покращення цієї бази. А що ми маємо? Маємо кілька корпусів, стадіон на вул. Черемшини, запасне поле і декілька гуртожитків.

- Які кроки ЛДУФК заплановано у господарській діяльності?

- Кабінетом Міністрів затверджено програму «Хокей України», адже через два роки ми святкуватимемо соту річницю з дня заснування хокею в Україні. Ця подія сталася саме у Львові. У Львові є 14 ділянок, придатних для будівництва Льодового палацу. Вибір зупинили на стадіоні, що по вул. Черемшини. Ми вже підготували замовлення і проект будування Льодового палацу проходить архітектурне обґрунтування.

Наступний крок у господарській діяльності ЛДУФК – розв’язання соціальних проблем. 105 сімей потребують надання чи поліпшення житлової площі. Розроблено і погоджено з міською радою проект 200-квартирного будинку на вул. Підголоско, на черзі – отримання дозволів кількох міністерств.

25 млн. грн. держава надасть на капітальний ремонт гуртожитку з умовою його реконструкції у готель економ-класу на час проведення Євро-2012. Очевидно, що до кінця року оголосимо тендер на проектування і здійснення будівельних робіт.

І найголовніше досягнення – участь у «Євро-2012». 20 млн. грн. дотує держава у реконструкцію стадіону університету. Термін здачі – 2010 рік. При плануванні враховані всі вимоги УЄФА. До слова, наш стадіон, за ініціативою Президента федерації легкої атлетики України Валерія Борзова, стане Центром Олімпійської підготовки легкоатлетів до Олімпіади у Великобританії. Тому у проект стадіону ми включили вимоги Федерації легкої атлетики: відповідна кількість доріжок, поля для стрибків в висоту, в довжину, потрійних стрибків, стрибків з шестом, метання спису, молота, загороджувальні елементи.

Ще одним важливим моментом є підписання рамкової угоди між НАК «Нафтогазом України» і Львівською обласною адміністрацією щодо фінансування соціальних проблем на суму 1 млн. грн. Така співпраця існує вже багато років. Ми включені в цю рамкову угоду. За надані кошти буде проведено цілодобове опалення головного корпусу.

У гуртожитку на вул. Пасічній плануємо відкрити кафедру реабілітації, аудиторії, навчально-методичні класи і тренажерні зали загальною площею півтори тисячі квадратних метрів. Міністерство вкладає в цей проект 70 тис. грн.

- Як триває пошук організацій, які допоможуть втілити проекти?

- За умови державного фінансування оголошується тендер, чітко формулюється технічне завдання. З вимогами зацікавлені у співпраці організації ознайомлюються в інтернеті, відгукуються. Наша цінова політика така: хто пропонує економні ціни і дотримується високої якості, з тим і укладаємо угоду.

- Поговоримо трішки про Вас. Наприклад, про Ваш графік роботи.

- Мій графік ненормований. Я на роботі з 8.30. Упродовж робочого дня є і дрібні ремонтні роботи, і підписання накладних, і хтось у відпустку йде, і на лікарняний… Тому я повинен бути присутнім на робочому місці завжди. Водночас є багато зустрічей з інвесторами. Якщо весь час працювати за робочим столом, то нічого і не досягнеш. Потрібно спілкуватися з людьми. З депутатами, керівництвом, бізнесменами… Це процес життя.

- Скажіть, що Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?

- Вся моя праця полягає у забезпеченні роботи чи колективу, чи першої особи установи. Найбільш відповідальним для мене проектом є прийом Папи Римського Івана Павла ІІ. Це, безперечно, була надзвичайно важлива подія. І дуже відповідальна робота. Було складно. Треба було думати навіть про те, хто де має сидіти: у якому порядку посадити президентів, міністрів та губернаторів, як розмістити духовних осіб різних конфесій, куди мають сісти артисти. Праця велика, але, думаю, все вдалося.

- Ви займались спортом?

- Займався. Спортивною гімнастикою. Може, хтось зі мною не погодиться, але цей вид спорту має здатність певним чином змінювати свідомість людини. Окрім координації рухів, спортивна гімнастика впливає на розвиток інтелекту, організацію життя, відпочинку, роботи. Я гордий за те, що був знайомий з такими видатними спортсменами, як Микола Андріанов, семиразовий чемпіон Олімпійських ігор з гымнастики, Богдан Макуц, чемпіон ХХІІ Олімпійських ігор у Москві зі спортивної гімнастики. Ми тренувалися разом, були на багатьох зборах. Поряд з цими людьми я прагнув більшого.

- Свій досвід передаєте учням?

- Так. Я маю багато учнів-«орговиків». Зараз вони працюють і в міській раді, і в обласній адміністрації, і в районах. Одним з найкращих моїх студентів я вважаю Назара Бойка, який зараз політолог і працює в США. Я пишаюся ним. Бачу в ньому себе, і бачу, наскільки він мене переростає.

- Наука у Вашому житті відіграє роль?

- Так, в мене три кандидатські мінімуми. Хоча і незахищені. Не захищав тільки тому, що постійно був при владі. Негативно сприймаю той факт, коли люди, які при владі, стають кандидатами, докторами наук, потім академіками, а дехто з них останній раз відкривав підручник ще за шкільною партою. Щодо моїх робіт, то це «Транскордонна співпраця двох менталітетів СНД і Євросоюзу». Пізніше я дуже серйозно працював над «Європейською хартією місцевого самоврядування». Навіть книга видана. І, звичайно, моя праця «Виборчі системи».

- Ви щаслива людина?

- Безперечно.

Підготувала Юля Притуляк.

spotrovets.info