Українські гірськолижники тренуються за кордоном

Як ідуть справи в українському гірськолижному спорті? На цю тему у нас сьогодні розмова з кандидатом у майстри спорту, чемпіоном України, багатократним призером чемпіонатів України серед юніорів, переможцем кубку України-2007 Арнольдом Ніконцем. 

 – Арнольде, гірськолижним спортом займався змалку? 
– Мій батько (у минулому спортсмен) – фанат гірськолижного спорту. У три роки я став на лижі, а з 9 років займаюся в секції. Виступаю за Львівське «Динамо». На змагання їздив по Україні – Славськ, Синяк, Драгобрат, а пізніше почав виїжджати в Польщу, Словаччину, влітку – в Австрію. У 2007 р. в Іспанії брав участь в олімпіаді "EYOF” серед юніорів, міжнародних змаганнях "FIS". Ці змагання проводяться у всьому світі, вони мають високий міжнародний рейтинг. 

 – Отже тренування поєднував з навчанням. Таке поєднання можливе, коли спортом займаєшся професійно?  
 – Так, реально. Спочатку легко, згодом складніше. Не завжди вчителі школи розуміли мою відсутність на заняттях, але школу закінчив непогано. У вільний час тренуюсь у Славську на горі “Погар»; біля підніжжя цієї гори мій батько побудував базу відпочинку „У Робінзона”, куди запрошуємо усіх Ваших читачів.  

 – Дякую за запрошення. Скільки треба затратити часу, щоб успішно побудувати професійну кар’єру гірськолижника? 
– Тривалий час тренувався, звик до тренувань. Після перших результатів появилося бажання нових досягнень. Досягаючи вищого рівня, я зрозумів, у якому режимі тренуватись, як будувати власну спортивну кар’єру. Бажано тренуватись постійно, в зимовий період це не складно, а в літньо–осінній трохи розслабляєшся. Атмосфера у команді позитивна. Із багатьма спортсменами інших команд підтримуємо дружні стосунки. Коли були молодшими, ображались, програючи на трасі, а тепер добре розуміємо моменти спортивної боротьби. Це спортивне життя. Для підтримання спортивної форми ходжу в спортзал, граю у футбол. Крім того, тренер підбирає режим індивідуально, враховуючи сильні і слабкі сторони спортовця. Він підказує що робити, які технічні моменти треба підправити. На перших тренуваннях взаємовідносини не дуже близькі, а потім поступово вони покращуються, спортовець пізнає тренера, а тренер – спортовця. У мене всі тренери були хороші – О. А. Безданський, О. К. Шай, М. В. Фаб’як, С. І. Кусинь, також І. П. Скрябін – колишній тренер Національної збірної. Усім моїм тренерам я глибоко вдячний за спортивне виховання і наставництво.  

– На змаганнях досягаєш високих спортивних результатів? 
– Змагання відбуваються щороку, є шанси здобути перемогу на більш і менш важливих змаганнях. Одне з моїх досягнень у 2007 р. – перемога на кубку України. На міжнародних змаганнях у Закопане (Польща) зайняв 14-те місце. Ці змагання мають високий міжнародний рейтинг. Також популярні змагання „EUROLIGA”, які проводяться в рамках Українсько-Словацько-Польської дружби, їх фінансує Євросоюз, і мій батько виступає одним із організаторів. Я багато разів на них перемагав.  

– Гірськолижний спорт в Україні належно розвинений? 
 – Ні. На мою думку, однією з головних проблем гірськолижного спорту на національному рівні є відсутність належних умов для тренувань і проведення змагань, слабке фінансування з боку держави. У Львові гірськолижний спорт не розвивають професійно, не проводяться змагання. Наші тренери – хороші наставники, але винятково професійних якостей тренерів для розвитку спорту не достатньо. Українські гірськолижники тренуються за кордоном. Часто виникають проблеми з візами. Має бути сильне бажання займатися цим видом спорту, щоб іти до мети, незважаючи на різні перепони. 
Австрійські гірськолижники мають умови для тренувань, тому тренуються постійно. Українські гірськолижники за результатами відстають, однак тренери вимагають найвищих результатів. Єдине місце, де є умови для тренувань – Буковель. Цей курорт розподілений між приватними власниками, тому виникають труднощі із організацією тренувань.  


 – Якщо Тобі створили б умови для навчання, тренувань за кордоном, погодився б? 
 – Думаю, що так. За кордоном такі фахівці, як у нас, отримують зарплатню удвадцятеро більшу, тому на тренерську роботу не планую. Займаюся гірськолижним спортом з дитинства і бажання є, та, на жаль, не така реальність. Цього року я вступив на факультет іноземних мов до Львівського національного університету ім. Франка. 

 – Твої миттєвості перемоги?