Антоничу – сто літ!

15 жовтня 2009 р. у Львівському державному університеті фізичної культури відбувся академічний вечір «Вітай життя!» до 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича.

Саме для спортивного вузу ім’я творця циклу віршів «Бронзові м’язи» особливо знакове. Адже він емоційно й правдиво описав красу спорту, велич змагання, надав українській спортовій термінології, що перебувала на стадії становлення поетичного лету, адаптувавши слова у віршований обіг.

У програмі глядачі змогли побачити: мультимедійну презентацію «Сторінки біографії», танцювальну спортивно-акробатичну композицію «Театру спорту», композицію спортивних віршів у виконанні акторів молодіжного експериментального театру аматорів «Мета», презентацію: «Львів – сто літ Антоничу!» 

Олена Падовська здійснила екскурс у творче життя поета, стежками його домівки, родини, творів. Поет живий, поки живе у пам’яті сучасних поколінь, у піснях, створених на мотиви знаменних віршів, у творах молоді. Не випадково Антонич пише: «Співаю – тож існую».

Вітай життя! Що біль даєш, і щастя, і красу,
І сум, і горе. В мені юний пал не вмер ще.
Вітай життя! І на привіт тобі я понесу
М’яке та в панцир крицевий закуте серце.

В своїх лабіринтах уваги глядачів змогли полонити актори театру «Мета». Спортивними рядками з поезій автора вдалося сплести тонку ниточку, яскраву лінію, зрозумілу лише людям, дотичним до спортивного світу. Спорт, як і мистецтво захоплює спонтанна, велично віддаючи глядачеві всі барви своєї сутності. Режисер театру – Зоряна Грегорійчук.

Юрій Петришин, завідувач кафедри ТіМФВ, майстерно окреслив тему «Спорт в поезії Антонича» з особливими, притаманними лише йому ліричними відступами, порівняннями із творчістю інших поетів.

Як сказала Зоряна Грегорійчук: «Спочатку твори Антонича здавалися складними, багатослівними. Але коли вивчаєш все напамять і рядки узгоджено йдуть за рядками, розумієш, що Антонич, це – велич, це – вершина».

В рамках відзначення 100-літнього ювілею, відбувся конкурс творчих робіт та вікторина для студентів.

Студентка 3 групи ФС Марія Риндяк пише: «Творчий імпульс проходить в душі Антонича та надихає на прекрасні вірші, що вже додали спортивний настрій, зібраність, безстрашність та впевненість у собі».

Студентка 3 групи ФС Вікторія Кашуба вважає: «Ми повинні бути вдячні Богдану-Ігорю Антоничу за те, що він збагатив культуру нашої держави і дозволив кожному своєму  читачеві відчути себе справжній спортсменом».

Магістранта 54 групи ФФВ Тетяна Ящук: «Можливо, на піку слави вищі сили й насправді забирають найбільш обдарованих і талановитих людей, щоб з небесної височіні вони сяяли нам світлом, і здавалися такими маленькими та безпорадними, хоча насправді незважаючи на тривалість життя, прожили його яскраво та достойно, залишивши по собі слід не лише в столітті, але й в цілій епосі. Якщо яскравість твоєї постаті не тліє на фоні суспільства, це означає, що твоїй загальносуспільній значущості немає меж та кордонів.»

Отож, вітай життя! Антоничу – 100 літ!