Бойове мистецтво спрямоване на самозахист

Айкідо – особливе бойове мистецтво, зі своєю філософією і традиціями. Мистецтво, спрямоване на самозахист. Тренер тут швидше вчитель, наставник, який сам постійно удосконалюється, і вчиться разом зі своїми учнями.
Сама атмосфера є дружньою. Нема явно вираженої конкуренції, хоча без неї ніби-то не буває спорту. Навіть змагання не схожі на ті, що є в інших видах бойових мистецтв. Як таких тут не має змагань. Кожен вчиться один в одного.
У порівнянні з іншими бойовими мистецтвами айкідо не є жорстоким. Явною його рисою є те, що при самозахисті якнайменше завдається шкоди нападнику. Найцікавішим є те, що перемагає не завжди сильніший. Основна мета – використати силу нападу суперника проти нього ж самого, при цьому не завдавши йому шкоди. Ще кажуть що перемагає не техніка а дух.
Від інших видів спорту, зокрема інших бойових мистецтв, воно відрізняється тим що займатися може будь-хто без обмежень і починати ніколи не пізно, і це не стане на заваді в досягненні високих результатів. Усе залежить від бажання, головне вибрати свій шлях. Якщо айкідо підходить людині вона досягне у ньому успіху. А підходить воно тим, хто хоче оволодіти прийомами самозахисту, і при цьому не бажає боротися, завдавати шкоди іншим. Якщо ж людина хоче поборотись, виплеснути негативну енергію, тоді айкідо не для неї. Тоді краще буде займатись карате чи дзюдо. Бойових мистецтв є багато, і кожен має можливість вибрати своє, а може комусь воно і не потрібне. Кожен вид спорту має свою характерну особливість, як кожна людина має свій характер і дуже важливо ними зійтись. Людині з видом спорту. 

Як мені розповів засновник і голова правління спортивно-просвітницького клубу „Котодама” у Львові, володар чорного поясу другого дану Оленич Тарас, цей вид бойового мистецтва відрізняється від інших плавністю рухів. 

– Чому Ви вирішили займатися саме айкідо, знаю Ви займалися різними видами спорту, зокрема, бойовими мистецтвами ?
– Це вийшло чисто випадково, на початку 90 – х років я працював в Росії і тоді зустрів одного майстра який 25 років займався айкідо. Душан Ханачі, родом із Сербії. Мене заінтригувала система, в якій переважає енергія, перемагають потоки, ідея трансформації перемоги за рахунок вміння перенаправляти силу нападника проти нього ж самого, коли той хто атакує, сам же і програє від своєї агресії. Я до цього раніше читав і чув про айкідо але зустріч з Душаном багато змінила у моєму житті, я почав у нього вчитись.
У 2000 р. до нас приїхали японські майстри зі школи Нішіо, і їхній стиль мене глибоко вразив своєю елегантністю і красою. На той момент я перестав займатися з Душаном і почав практикувати в стилі Нішіо Сенсея. Цей стиль вигідно відрізняється від традиційного айкідо, він збагачений роботою зі зброєю, з деревяними палками, з японським самурайським мечем, ці практики не є розрізненими, вони вписуються в одну систему.Нішіо Буддо це досить нове і молоде бойове мистецтво. Буддо в перекладі з японської мови означає „Бойове мистецтво”, шлях воїна а Нішіо це ім’я майстра. Ззовні, не для фахівця, Нішіо Буддо схоже до айкідо, але воно має своє обличчя і свої унікальні практики. Воно прекрасно підходить для жінок ,робота зі зброєю допомагає добре тримати поставу, рівновагу, є практика руху і відчуття балансу, рівноваги це все дуже корисно і відповідно коли тіло працює, підтримується гарна фігура. Нішіо Буддо відрізняється від айкідо тим що це більш широке бойове мистецтво яке включає в себе і айкідо і традиційне самурайське мистецтво іяйдо. Влодіння самурайським мечем і елементи кендо, техніки з карате і дзюдо. Хоча ззовні система, семінари , атестації приблизно такі як в інших школах айкідо.
В нашій школі крім тренувань, семінарів і атестацій є показові виступи. За певим сценарієм, готується відповідна програма, це такий свого роду показник рівня праці, де кращі учні приймають участь, гарне видовище сприяє популяризації школи в стилі Нішіо Буддо. 
   
– Що дають людині такі види мистецтва, як айкідо і Нішіо Буддо крім самозахисту і впевненості ?
– Айкідо – це мистецтво, воно іде далі ніж просто самозахист і розвиває людину в культурному плані. В першу чергу це культура тіла, фізичної форми і настрою, коли після тренування відчуваєш себе свіжим, бадьорим, піднесеним. Правильно побудоване тренування привносить відчуття окриленості. Це спілкування, ми проводимо семінари, буваємо в різних країнах, зустрічаємось з представниками різних культур, дружимо. Айкідо - це спосіб внутрішнього вдосконалення, коли розширюються межі самосприйняття і розуміння світу, пізнаютьс закони гармонії. Я б сказав що айкідо, свого роду каліграфія в повітрі, бойовий аспект є лише однією зі сторін айкідо яким воно не закінчується, хоча в бойовому плані айкідо дуже практичне.
Рівновага і впевненість в критичній ситуації є дуже важливими в плані самооборони. Вміння психологічно бути впевненим постояти за себе може допомогти уникнути реальної сутички.

– Розкажіть  про семінари. 
Семінар включає в себе момент пізнання світу. Це велике тренування, коли збираються представники різних шкіл, з різних міст і різних країн. Як правило семінари проводять досвідчені майстри, в основному японські, так як вони є родоначальниками цього стилю і вони завжди привносять нові знання, відкривають нові сторони. Семінари, як правило, тривають кілька днів по кілька годин. За рахунок того, що ти зустрічаєшся з людьми з інших шкіл які роблять інші акценти в техніці, іде всестороннє збагачення інформацією.

– Як відбувається оцінювання. Я знаю там немає змагань.
– Є атестації. Якщо займаєшся тривалий час і хочеш оцінити свої здобутки, збирається комісія, яку очолює японський майстер і в присутності кількох інших майстрів виконуються різноманітні техніки відповідно до програми. Ступені ідуть з першого по найвищий восьмий дан.За технічний рівень дають ступені до 3 дану а за більш високі рівні, за вклад у справу, за те які в тебе учні, за діяльність школи. Як правило високі ранги мають майстри з великим стажем і досвідом, які самі стають вчителями і мають клуби, ведуть навчальну тренувальну роботу. Європейці не отримують вище п’ятого дану.
Йошида Шихан володар 7-го дану Айкидо Айкикай, член дирекції Нишіо-рю Іай Кєнкюкай 
7-дан Нішіо-рю Іай, 6 дан Ренши Мусосиндєн-рю Іяйдо, проводить семінари в різних країнах, три рази приїжджав в Україну, бачив як ми працюємо і високо оцінив наш рівень.

– Скільки треба займатись щоб мати чорний пояс ?
– Мінімум шість років. Треба відповідати рівню, навіть якщо приходять люди зі спортивним минулим, борці чи каратисти, вони мають адаптовуватись, тому що кожна школа має свій стиль, свою специфіку, щоб глибоко пропустити через себе розуміння цих технік має пройти час, швидко це зробити просто не реально, а якщо говорити лише про самооборону то це просто і коротко, за кілька місяців можна отримати достатні навики, щоб в якійсь елементарній ситуації почувати себе впевнено.

– З якого віку можна починати займатись ?
– З 10-ти років до 45 років. В світовій практиці є випадки коли починали займатися у 70 років. Йошіда Шіхан має за 50 років, але він практикує більше 30 р., його тіло постійно вправляєтьяі і є адаптоване, для багатогодинних тренувань. Якщо правильно працювати, практика айкідо не травматична. Діти займаються раом з дорослими, тоді вони себе відчувають більш серйозно ізібрано, тим більше дорослі грамотно виконують техніки.
 
– Якщо порівняти групу айкідо зі спортивною комадою ?
– Існують методики які до нас прийшли з інших бойових мистецтв і оскільки ми в постійному контакті з японськими майстрами, в рамках школи ми слідуємо певним традиціям. Все дуже чітко, існує певна ієрархія. Ти з повагою ставишся до залу, місця де ти займаєшся, до партнерів, до свого інструктора сенсея, тобто до вчителя відповідно більш досвідчені не зловживають своїми знаннями по відношенню до початківців, і стараються їм допомогти досягнути більш високого рівня, а початківці відповідно стараються досягнути їх.. Існує чітка схема, майстер показує техніку, всі сидять дивляться потім встають по парах поклонившись один одному в знак поваги і довір’я і йде спільна робота, інструктор спостерігає, коректує, підправляє . Всі відчувають себе психологічно комфортно.

– Ви би хотіли вести дитячу групу ? 
– Було б цікаво, та поки що я над цим не думав. В мене є дівчата, жінки які мають педагогічну освіту і досвід роботи з колективами, вони були б зацікавлені.

– Якими ще видами спорту Ви займалися?
– Займався плаванням, дзюдо, карате, більше двадцяти років практикую китайську гімнастику Тайцзи-цюань. Останнім часом заглибився в йогу, вивчаю різні види масажу, хоч давно практикую, до сих пір їжджу на тренінги, завжди є чому повчитися. Я вважаю що людині для розвитку потрібно постійно удосконалюватися. 

– Боксом не займались?
– Ні.
 –Чому ?
– Боюсь травматизму. Я коли бачу як наносяться травми в боксі , як лікар знаю що відбувається в цей час ворганізміі … це не для мене.

– Чого Вам на даний час не вистачає ? До чого  прагнете ?
– В майбутньому хочу мати свій зал. В Японії зал для тренувань це більш ніж просто приміщення. Його називають дзьодо. Це місце для вдосконалення, яке має свою атмосферу, свій дух, котрий відчувається коли є практика в одному стилі., тому якщо говорити про майбутнє, я би хотів щоб у нашого клубу було своє дзьодо.
Фінансова незалежність, можливість їздити по всьому світу, практикувати в Японії, мали змогу проводити виїздні семінари в Україні та Європі. 

Поліна Шуруба.