Анфіса ПОЧКАЛОВА: «ЛДУФК – це якраз виш для мене»

Кілька днів тому завершилася вступна кампанія у Львівський державний університет фізичної культури. Цього року студентами провідного вишу галузі Західної України як ніколи стало багато  відомих спортсменів. Достатньо назвати імена учасниць Олімпіади -2008 в Пекіні борчинь Юлії Левчук і Оксани Ващук, майстрів греблі на каное Ростислава Білінського та Олега Тарновського, які нещодавно стали срібними призерами юніорського чемпіонату світу. Добре знаним є і ім’я майстра спорту міжнародного класу Анфіси Почкалової. Випускниця училища фізичної культури навесні стала бронзовою призеркою молодіжної першості планети з фехтування на шпагах та володаркою Кубка світу за підсумками сезону 2008/2009. А влітку Анфіса не лише стала студенткою ЛДУФК, а й виборола золоту медаль ХХV Всесвітньої Універсіади в Бєлграді та змагалася на чемпіонаті Європи у Пловдіві.

- Анфісо, які враження залишилися у тебе від Універсіади в Бєлграді?

- Грандіозні змагання, я в подібних приймала участь вперше. Вразила велика кількість відомих спортсменів з інших видів спорту. А ще цікаво було спостерігати, як нас постійно супроводжував поліцейський ескорт. Напевне, щось подібне, але в більших масштабах, відбувається і на Олімпійських іграх. Але разом з тим відзначу, що не все було організовано по вищому розряду. Про різні дрібниці говорити не буду, це не суттєво. А от про проблеми з харчуванням не можу не сказати. У дуже багатьох спортсменів болів шлунок. Воно й не дивно, адже годували нас напівфабрикатами швидкого приготування. Так що їжа була, я б сказала, «резинова».

- Як оцінюєш свій виступ?

- Про командні змагання особливо говорити нічого – ми завоювали  «золото» і цим все сказано. Тим більше, що окрім чвертьфіналу з японками всі зустрічі ми виграли дуже переконливо. Навіть з росіянками у фіналі не мали проблем. Навіть не знаю чим це пояснити, але так трапилося. Що ж до особистого турніру, то починалося все дуже добре. У кваліфікації я виграла всі п’ять боїв і в плей-оф пройшла четвертим номером у загальному рейтингу. Завдяки цьому 1/32 фіналу я пропускала, а в 1/16 жереб мене звів з Катажиною Дабровою з Польщі. Ми з нею ровесниці, а тому добре знаємо одна одну ще з кадетів. Наші очні дуелі закінчуються з перемінним успіхом. Цього разу перемогла вона – 15:13. Я при рахунку 13:14 припустилася помилки: замість того, щоб захищатися з відходом назад, залишилася на місці. От вона мене повторним уколом і «продавила».

- Одразу по завершенні Універсіади ти відправилася на чемпіонат Європи, який приймав болгарський Пловдів.

- На Євро-2009 в особистих змаганнях я знову непогано пройшла кваліфікацію. А в турі прямого вибування провела два поєдинки. Спочатку з величезним напруженням лише одним уколом (14:13) перемогла болгарку Тетяну Дімітрову. Суперниця за шаленої підтримки рідних трибун билася на куражі. Я десь такого від неї не очікувала, але у вирішальний момент взяла себе в руки. Наприкінці все вирішувалося і в 1/16 фіналу, де я поступилася досвідченій Крістіні Каскіолі з Італії. Вона від мене старша на 15 років, от мені трохи досвіду і забракло. Але при цьому вважаю, що навіть за такого негативного результату зробила крок вперед. Адже раніше я їй програвала в «одні ворота» – не могла нанести і десяти уколів. А  цього разу – лише 13:15. Але найбільше я, як і вся українська делегація у Пловдіві, тішилася бронзовій медалі Яни Шемякіної. 

- Схоже, тішилися так сильно, що аж провалили командний турнір.

- Та ні, режим ніхто не порушував (сміється – Авт.). Просто у 1/8 фіналу зі Швейцарією, яка до речі в подальшому взяла «бронзу», ми десь втратили відчуття ліктя один одного. Можливо, вплинуло те, що останнім часом у команді разом зі мною та Яною фехтувала Олена Кривицька, а тут тренери віддали превагу Ользі Порталі. Ніби спортсменка вона досвідченіша ніж Олена, а вийшло на гірше. Значить потрібно зробити належні висновки, аби подібне не повторилося на жовтневому чемпіонаті світу в Анталії. 

- Підготовка до головного старту сезону вже розпочалася?

- Практично так. Наразі у нас закінчується перший збір у Криму  (дзвінок кореспондента «СПОРТИВКИ» застав Анфісу на пляжі в Алушті – Авт.). Я ще виступлю на етапі юніорського Кубка світу «Золоті ворота» в Києві. Потім чемпіонат України в Харкові, заключний збір у Румунії і прямо звідти ми поїдемо до Туреччини.   

- Які плани щодо першого у твоїй кар’єрі світового чемпіонату серед дорослих?

- Я, як і всі дівчата, хочемо реабілітуватися за провал на Євро-2009. А найголовніше, нам необхідно вже нині намагатися весь час перебувати на верхніх щаблях світового рейтингу, адже до Олімпіади-2012 у Лондоні, на яку ми мріємо потрапити, залишилося лише три роки. 

- Чому серед інших вишів ти обрала ЛДУФК?

- Почнемо з того, що я не уявляю свого життя без спорту. Та по іншому напевно й бути не могло – мої батьки обоє свого часу серйозно займалися баскетболом. Так що дух спортивного змагання мені передався з генами батька і матері. А окрім того я достатньо серйозно відношуся до занять фехтуванням і намагаюся все знати про нього на науковій основі. А де, як не в фізкультурному виші, я зможу отримати знання з фізіології, біомеханіки, теорії і методики спортивної підготовки та інших дисциплін, які повинні мені допомогти підвищити свою спортивну майстерність.   

- Ти ще зовсім молода спортсменка. Тим більше для фехтування, де кар’єра може тривати багато років.

- Хочете запитати, чим я буду займатися по завершенні активних виступів на фехтувальних доріжках? Зрозуміло, що планую ще не один сезон змагатися на найвищому рівні. Але коли прийде час завершення кар’єри, то була б не проти спробувати себе у якості тренера. Скажу більше, вже нині планую років через 10 – 12   тренувати свого племінника та синочка мого першого тренера Зоряни Саврук. Так що, як бачите, ЛДУФК – це якраз виш для мене.