Анфіса ПОЧКАЛОВА: «Росіянок у фіналі ми просто «винесли» по повній програмі»

Третьокурсниця факультету спорту Львівського державного університету фізичної культури Анфіса Почкалова лише в неділю ввчері повернулася з Універсіади-2009, де в командному турнірі з фехтування на шпагах виборола золоту медаль, а вже в понеділок  по обіді в складі збірної України відправилась до Болгарії на чемпіонат Європи. Саме в аеропорту Бориспіль і застав Анфісу дзвінок кореспондента Інформаційно-аналітичного відділу ЛДУФК.

- Анфісо, які враження у тебе від Універсіади в Бєлграді?

- Грандіозні змагання, я в подібних приймала участь вперше. Вразила велика кількість відомих спортсменів з інших видів спорту. А ще цікаво було спостерігати, як нас постійно супроводжував поліцейський ескорт. Напевне, щось подібне, але в більших масштабах, відбувається на Олімпійських іграх.

- Все було організовано по вищому розряду?


- Знаєте, ні. Про різні дрібниці говорити не буду, це не суттєво. А от про проблеми з харчуванням не можу не сказати. У дуже багатьох спортсменів болів шлунок. Воно й не дивно, адже годували нас напівфабрикатами швидкого приготування. Так що їжа була, я б сказала, «резинова».

- Як оцінюєш свій виступ?

- Про командні змагання особливо говорити нічого – ми завоювали  «золото» і цим все сказано. Тим більше, що окрім чвертьфіналу з японками всі зустрічі ми виграли переконливо. А росіянок у фіналі просто «винесли» по повній програмі.

- Якось дивно виходить: Росію, Польщу і Китай – насправді фехтувальні держави, ви обіграли без проблем. Натомість з Японією, мушкетери якої ніколи зірок з неба не хапали, виникли труднощі.

- Навіть не знаю чим це пояснити, але так трапилося. Ні, ми контролювали ситуацію практично весь час, але напруга зберігалася до останнього уколу. Думаю, причина в нас самих. Ми надто поспішали, хотіли якомога швидше відірватися в рахунку, щоб спокійно себе почувати. А японки виявилися дуже терплячими. Вони не багато що вміють на доріжці, але весь час шукали свій шанс. Добре, що у вирішальний момент ми їх не підпустили заблизько до себе.

- А що завадило тобі краще виступити в особистому турнірі?

- Починалося все дуже добре. У кваліфікації я виграла всі п’ять боїв і в плей-оф пройшла четвертим номером у загальному рейтингу. Завдяки цьому 1/32 фіналу я пропускала. А в 1/16 жереб мене звів з Катажиною Дабровою з Польщі. Ми з нею ровесниці, а тому добре знаємо одна одну ще з кадетів. Наші очні дуелі закінчуються з перемінним успіхом. Цього разу перемогла вона – 15:13. Я при рахунку 13:14 припустилася помилки: замість того, щоб захищатися з відходом назад, залишилася на місці. От вона мене повторним уколом і «продавила».

- А що трапилося з дворазовою чемпіонкою минулої Універсіади Яною Шемякіною?

- Вона, як і я, добре пройшла кваліфікацію і також пропускала 1/32. А далі на неї вийшла Тіффані Жероде зі Швейцарії. За класом Яна набагато вище стоїть, Але у фехтуванні є таке поняття, як незручний суперник. Це якраз той випадок. Яна майже завжди програє Тіффані. Так сталося і тепер. Зате в команді ми реваншувалися повністю.

- Змагання з інших видів спорту відвідувала?


- Так. Дуже мені сподобався фінал чоловічого баскетбольного турніру Сербія – Росія. Одразу було відчутно, що баскетбол у сербів – вид спорту номер один. Те, що творилося на трибунах, словами передати не можливо. Це щось неймовірне! Ходили ми і на фінал з футболу Україна – Італія.

- І як тобі наші хлопці?


- Скажу чесно, я від них не в захваті. По-перше, як на мене, гра італійців більш цікава. Хоча зрозуміло, головне – результат. А найбільше мені не сподобалася зірковість наших футболістів. Вони так себе вели, ніби хто знає чого досягли. Медалі не зняли навіть коли ввечері прийшли на дискотеку. А головне, надто зверхньо ставилися до всіх. Ми їм говорили, що на Універсіаді є чимало  значно відоміших і набагато іменитіших атлетів, але вони так себе не поводять. Але це не дивно, я (і не тільки я одна) вже давно помітила, що дуже багатьом футболістам бракує скромності. А найчастіше ми відвідували змагання з дзю-до і тхеквондо.

- Чому дзю-до, ще можна зрозуміти. А от тхеквондо, це цікаво.  

- Все дуже просто. На відміну від інших, ми на Універсіаді не лише змагалися, а й готувалися до чемпіонату Європи в Пловдіві. Тому вільного часу у нас було обмаль – кожен день ввечері тренування. А зал, де проводили змагання з цих видів спорту, знаходився поряд з нашим. Не знаю як іншим, а мені сподобалося.

- З якими планами відправляєшся на чемпіонат Європи? Медалі будуть?

- Плани у нас завжди максимальні, розраховуємо виступити якомога краще. Обіцяти ж стовідсотково медалі не ризикну. Як це не банально, але в спорті прогнози – річ невдячна. А тим більше у фехтуванні на шпагах. Адже в рапірі і в шаблі дуже сильна конкуренція, а в шпазі вона просто неймовірна. Саме в цьому виді фехтування на чемпіонатах світу і Європи завжди найбільша кількість учасників. До того ж і команда у нас молода. До Пловдіва їдемо практично тим же складом, що виступав у Бєлграді. Лише замість Ольги Петрюк буде Ольга Партала. Хоча з іншого боку, ми і перед Універсіадою медалей не гарантували.

Розмовляв Іван Дупнак

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ