Світлої пам'яті найкращого учня (Юрія Севериновича КОЗІЯ)

Недільного дня (4 жовтня 2009 р.), коли освітяни відзначали своє професійне свято несподівана, безглузда й вкрай болюча звістка приголомшила усіх, хто знав Юрка Козія. Разом зі своєю маленькою зірочкою-донечкою Роксоляною він загинув у жахливій автокатастрофі...

Не вкладається в рамки людських мізків ця моторошна подія, яка в одну мить зубожіла галузь фізичної культури і спорту Львівщини, приглушила яскраві барви нашого швидкоплинного життя й утворила пекучу негоєну рану для його дружини, рідних та друзів.

Його всюди було багато, його енергії та працездатності здається не було меж, у професійній сфері з ним можна було порозумітися без слів...

Юрко Северинович, як любила звертатися до нього я, умів знаходити себе в найрізноманітніших ділянках його улюбленої професійної царини - сфери спорту. Будучи одним із кращих тенісистів Львівщини й закінчивши на той час Львівський інфіз, він розпочав свою трудову діяльність викладачем кафедри спортивних і рухливих ігор, якою тоді керував життєво й професійно мудрий наставник багатьох "ігровиків" - Роман Мазола.

Згодом мені поталанило керувати його науковою роботою й гордитися його унікальною кандидатською дисертацією, яка стосувалася історії розвитку спорту в середовищі української діаспори. Це був справді час його розквіту як особи й викладача вищої школи, як неперевершеного знавця такої тематики. Й до сьогодні наукові праці Юрія Козія є єдиним ключем до розуміння феномену українського спорту далеко за межами українських земель. На його наукове захоплення жваво й щиро відгукнулися керівники та чолові діячі українських спортових товариств США, Канади, Австралії, Бразилії, Венесуели. На шпальтах українських канадійських та американських газет вони закликали усіх небайдужих до спорту українців, надсилати на львівську адресу Юрка Козія усі можливі матеріали, які б могли допомогти створити об'єктивну картину спортивного життя західної українського діаспори. І це йому вдалося блискуче!

Після захисту дисертації професійна діяльність розширила межі його фахових уподобань. Черговим успіхом Юрія Козія була заслужена посада директора СДЮШОР "Прудкий м'яч" й активний розвиток настільного тенісу у Львівській області, енергійна організація усієї інфраструктури цього виду спорту. Переконана, що яскраві успіхи львівських майстрів "малої ракетки" останніх років були неможливі без фанатично залюбленої в настільний теніс постаті Юрія Севериновича Козія. Це нові турніри, нові тенісні столи, ефективне розширення мережі осередків настільного тенісу, активізація діяльності обласної федерації настільного тенісу; формування у Львові його улюбленої команди майстрів, яка фантастично швидко увірвалася до еліти вітчизняного настільного тенісу; його яскраве суддівство змагань; передача молодим педагогам досвіду тренерської праці, обов'язкове представлення усіх тенісних змагань в засобах масової інформації; налагодження міжнародних контактів, а ще й невід'ємне й безперечне вміння "брати чиновників за горло" у всьому, що стосувалося настільного тенісу - змагань, обладнання, форми, кадрів, телебачення... Власне саме на заслужене й відповідальне ім'я Юрія Козія до Львова почали прибувати провідні тенісисти країни.

А ще й сам не цурався активних спарингів, участі у спартакіадах "Здоров'я", організації різноманітних змагань серед викладачів і студентів, серед працівників підприємств, які належать до ФСТ "Україна".

Особливо переймався організацією і проведенням у Львові Всеукраїнського студентського фестивалю, який саме у ці дні триває вже втринадцяте! Очевидно, що одному з ініціаторів та головному організатору цього студентського спортивно-масового форуму, директорові Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" Петрові Мартинові й водночас одному з найкращих друзів Юрія, було спокійно й надійно за те, що у Львові Фестиваль відбудеться як завжди на високому організаційному й змістовному рівні.

Але й це ще не повний перелік його таланту. Якщо б він не захоплювався спортом, очевидно, він би був знаменитим журналістом і спортивним коментатором.

Здається вже ніхто у Львові й не замислювався над тим, хто буде з мікрофоном під час усіх найгучніших спортивних заходів та подій - чи це йдеться про велелюдні боксерські поєдинки, чи супровід легкоатлетичних пробігів, чи зустріч велоестафети, чи масштабний львівський Олімпійський урок, чи невеликі спортивні свята в навчальних закладах і спортивних товариствах. Він знав багатьох діячів спорту, освіти, культури, вмів знайти вихід у будь-якій публічній ситуації, його дзвінкий і знаючий голос додавав упевненості організатором і учасникам спортивних заходів та своєрідним чином і львівським українським шармом прикрашав усі масові спортивні події Львівщини останніх років.

Впевнена, що попереду у такої розмаїтої й ґрунтовної постаті були гучні звання і посади, значущі справи й талановиті послідовники...

Його любили рідні та друзі, керівники й колеги по роботі, спортсмени-тенісисти й суддівський корпус, студенти й журналісти й, безперечно, усе його вірне й надійне сімейне коло, яке так істотно змаліло...
Але твердо вірю, що дві нові зірочки у високому львівському небі - дорогого Юрка Севериновича та його чарівної маленької донечки Роксоляни - даруватимуть дружині та рідним, усім близьким друзям, усій дружній спортовій громаді Львова нерозривність цього кола й незгасиму пам'ять про Юрія Севериновича Козія!