«ЗОЛОТО» Ростислава Грибовського

Майстер спорту зі стендової стрільби Ростислав Грибовський, студент другого курсу фізичного виховання Університету  фізичної культури, розпочав заняття цим видом спорту в 13 років. У цьому віці не всі розпочинають займатися таким складним видом спорту, оскільки організм дитини ще не сформований, а  навантаження інтенсивні. Заняттям стендовою стрільбою передували заняття гімнастикою, плаванням, дзюдо.

Ростислав розповідає, що привів його у цей спорт батько. Як і у всіх видах спорту. Спочатку було важко, не все вдавалося, фізично був слабким, що давалося взнаки під час тренувань взимку. Перший спортивний азарт появляється через рік, півтора. коли вперше виступив на змаганнях. Моєю першою перемогою було третє місце на  кубку України в Одесі, мені тоді було 15 років. Відчуття ейфорії і задоволення переросло у бажання досягнути ще більших висот.

Нелегко поєднувати навчання зі спортивною діяльністю: постійні тренування, збори. А ще треба відшукати можливість скласти викладачам теми за затвердженим індивідуальним графіком занять. На останніх змаганнях у Львові, на відкритому чемпіонаті Львівської області зі стендової стрільби став одним з переможців турніру і увійшов у команду Львівщини. Турнір у складі 30 учасників проходив у трьох видах: круглий стенд, траншейний стенд та дуплети на траншейному стенді.

Їздив на перший етап кубка України, Меморіал пам’яті Дмитра Монакова,  олімпійського чемпіона Сеулу-1988 та триразового чемпіона світу зі стендової стрільби в  Одесі. Результати були низькі, перші старти завжди важко даються, ще немає того спортивного відчуття, але переміг. Але це не завадило виграти «золото» на круглому стенді.  «Галицькі снайпери», як назвали львівську команду усі ЗМІ, привезли додому чотири медалі.

Серед юніорів у Львові немає ні одного майстра спорту міжнародного класу. На минулорічному чемпіонаті України здійснювали відбір до збірної. наступний відбір на Кубок світу відбудеться в Мінську.

– Ростиславе. як готуєшся до змагань, який  твій графік?

– Великих навантажень не буде, основна частина  навантажень припаде на зиму, влітку лише підтримую форму. Займаюся максимально: перший місяць – у залі, сауні, басейні, і  поступово переходжу  на складні навантаження – розстрілюю по 300 патронів в день, 5 тренувань на тиждень. Взимку інколи у верхньому одязі проблемно тренуватися, тоді стріляємо в гольфах, светрах. Львівське стрільбище єдине в регіоні. Тренуватися на інших стрільбищах немає матеріальної можливості: не кожен спортсмен має фінансування на виконання норми тренування – 300 пострілів на кожному тренуванні вартістю патрона 2 грн 50 коп, а мішені – 2 грн. Львівську збірну фінансує столиця і єдина в Україні Львівська школа вищої спортивної майстерності.

– У вільний час для себе яким би видом спорту зайнявся?

– Стрільбою, чим же ще. Я більше нічого не вмію.

– Тебе тренує батько, розкажи про нього як про тренера.

– Без суперечок в спорті не буває. Звичайно, він має до мене завищені претензії, та я б не хотів іншого тренера. Для мене він – найкращий тренер із стендової стрільби не тільки в Україні, а й  у світі. Я з дитинства живу спортом, змалечку їжджу на полювання, на стрільбу. Скрізь зі мною зброя, навіть вдома. Це моє життя.

– У Вас спортивна сім’я. Як мама ставиться до стендової стрільби?

– Мама займалася гімнастикою, часто є секретарем чи суддею змагань, тож до нашого із батьком спортивного життя звикла.

– Наскільки довгою прогнозуєш спортивну кар’єру?

– Стендова стрільба по часу – довготривалий вид спорту: стріляють і в 40, і в 50, тому я ще не поспішаю на тренерську діяльність. Тренувати і стріляти одночасно неможливо. Батько, коли почав мене тренувати, сказав, що в хаті двох стрілків не повинно бути.

– Цікаво почути про забобони у стендовій стрільбі.

– Стендовики знають, якщо падає патрон, його ніколи не піднімають, вважають, це не на фарт. Пояснення цілком закономірне. Коли присідаєш, то частота серцевих скорочень зростає, а коли піднімаєшся – знову змінюється. Виникають зовсім інші відчуття, інший настрій на постріл. Більшість переконані, що нахилитись за патроном – погана прикмета. Спортсмен має свої щасливі речі: фартові кепки, кросівки. Є спортсмени, які тренуються в одних кросівках 10 років, вважають, що завдяки цьому перемагають. У мене є  улюблена футболка, яку я одягаю на фінальні змагання, зауважив, що в ній ніколи не програю.