Ганна Музичук – студентка-спортсменка року

Лише наприкінці минулого тижня студентка-спортсменка року, гросмейстер Ганна Музичук отримала заслужені призи з рук завідувача кафедрою стрільби та технічних видів спорту Богдана Виноградського. Адже тоді, коли студентське святкове дійство відбувалося у головному корпусі Львівського державного університету фізичної культури, студентка 4 курсу Ганна Музичук разом зі своєю молодшою сестрою (студентка 1 курсу ЛДУФК) Марійкою готувалися до головного турніру року – чемпіонату світу серед жінок, на якому обоє зіграли достойно.

– Завжди приємно отримувати призи, – зізналася Ганна МУЗИЧУК. – Мене запрошували на святкові урочистості з цієї нагоди, але це було за день до вильоту в Туреччину на чемпіонат світу серед жінок. Тому, звісно, я не могла відірватися від підготовки до важливого турніру.

 – 2010 рік уже закінчується. Яким він був для тебе?
– Найбільшим успіхом для мене є перемога на чемпіонаті світу серед 20 річних у Польщі. Перед тим зіграла низку відповідальних турнірів, з-поміж яких варто виокремити чемпіонат Європи, де я разом зі своєю молодшою сестрою виборола путівку на чемпіонат світу 2012 року, виграла турнір Маї Чебурданідзе та доволі непогано зіграла в інших турнірах. Нещодавно завершився чемпіонат світу в Туреччині, де я також виступала разом із своєю сестрою.

– Яке місце посідаєш у світовому рейтингу?
– Рейтинг поновлюється раз на два місяці. Нині я займаю восьме місце.

– Аню, що можеш сказати про систему проведення чемпіонату світу в Туреччині?
– Нокаут-система є доволі специфічною. Багато шахістів вважає, що для чемпіонату світу вона є не дуже вдалою. До речі, в інших турнірах цю систему не застосовують. У нокаут-системі є чимало несподіваних результатів, починаючи з першого раунду. За цієї схеми проведення присутній фактор везіння. Скажімо, якщо програв першу партію білими, шансів відігратися в наступній – практично не має. Так сталося зі мною в 1/8 фіналу чемпіонату світу, коли я програла білими. Коли б був турнір за доволі звичною й справедливою швейцарською системою, то поразка у одній партії не є катастрофою.

– Після поразки ти вболівала за молодшу сестру, котра розіграла справжній «трилер» у поєдинку з індійкою Харіка?
– Так. Мені вболівати приємніше, ніж грати. Після двох нічиїх, вони розпочали грати додаткові партії, до яких Марічка готувалася дуже відповідально разом з тренером Орестом Грицаком. Програвши першу партію в швидкі шахи чорними, сестра відігралася білими. Згодом виграла чорними і для загального успіху треба було зіграти внічию білими. Але не судилося, як і у вирішальній партії, коли через брак часу не змогла реалізувати свою перевагу. Було дуже прикро...

- На завершення дозволь запитати про можливий виступ за збірну України?
- Я лише за обома руками, адже народилася й живу в Україні, громадянства ніколи не змінювала. Але мені потрібні умови для тренувань, які відповідають статусу гросмейстер. Якщо такі будуть створені керівництвом Федерації шахів, яку віднедавна очолює Віктор Капустін, то я неодмінно виступатиму під прапором нашої держави. Наразі конкретної пропозиції й розмови не було.