Українська гра «Гилка» була описана Іваном Боберським ще у далекому 1904 році, як національна гра українців. Згодом її модернізували американці й тепер вважають, що це їхня гра бейсбол. Днями кафедра спортивних ігор нашого університету (ст.викладач – Лібович Н.П., викл. – Мельник В.О.) провела змагання серед студентів першого курсу з цього наразі незвичного для нас виду спорту – гилки, який з часом повинен прижитися у нашому виші, і не тільки… .
– Чому для змагань обрали «Гилку», адже у вашому методичному посібнику описано більше ста рухливих ігор?
– Тому, що це забута, чисто національна, традиційна гра українського народу, –
говорить Надія Лібович. – Це чудова командна гра. Ми хочемо її відродити. Зараз серед молоді найпопулярніший футбол, інколи волейбол чи баскетбол. Але якщо хоч один із моїх студентів під час навчальної практики чи літнього відпочинку проведе цю гру – я буду найщасливішою.
– Ця гра розрахована лише для дорослих, чи для дітей різного віку?
– Запроваджувати її можна вже у четвертому класі загальноосвітньої школи. Жодної фізичної підготовки тут не потрібно. Адже сама гра є надзвичайно потрібною дітям, вона розвиває прудкість, кмітливість, спостережливість, вчить приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях. Одним словом, вона розвиває мислення, що необхідне кожній дитині.
– Чи намагалися Ви поширити «Гилку» серед населення України?
– У Львові є інститут вдосконалення вчителів, я проводила там заняття, де учасниками гри були вчителі. Це їм дуже сподобалося. Я більш, ніж впевнена, що кожен з них впроваджує цю гру на своїх уроках. Та з часом хтось вирішив, що це нікому непотрібно. А нині маємо плачевні результати щодо здоров’я школярів.
Наші студенти-третьокурсники, коли йдуть в школу на практику, приходять до мене за консультацією, щоб якнайцікавіше провести урок. Здебільшого діти обділені рухливими іграми і тому з нетерпінням чекають нових уроків із нашими студентами. Студентам-заочникам, які працюють у школах, я намагаюся роздати кращі реферати зі сценаріями «Веселих стартів» чи інших шкільних змагань з рухливими іграми.
Все залежить від бажання організувати. Я це впроваджую в нашому університеті, намагаюся всіляко зацікавити студентів.
Від себе зазначу, що «Гилка» дуже цікава, захоплююча гра, й заставила студентів добряче порухатись здобуваючи перемогу.
Щодо самих змагань серед студентів першого курсу факультету фізвиховання ЛДУФК, то участь у них взяли чотири команди. Одна з них у півфіналі – вибула через недисциплінованість. Інші – продовжили змагатися. Переможці були нагороджені грамотами та солодкими призами.
Наталія Піцишин
Переможці:
І група ФВ
Богуш В.
Поліканов Є.
Варцаба П.
Шеремета В.
Веселов О.
Білас Ю.
Нижник В.
Гузнер М.
Мунило Я.
Прищ О.