НАШІ ПАРТНЕРИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Яна Шемякіна: "Розраховую лише на власні сили"


Ця тендітна дівчинка зі Львова вже давно заявила про себе у світі великого фехтування. Про майбутні старти, підготовку до них, а також про спортивний шлях та життєві мрії у розмові з учасницею Олімпійських ігор у Пекіні-2008, бронзовою призеркою чемпіонату Європи-2009 і студенткою Львівського державного університету фізичної культури Яною Шемякіною.

– Яно, нещодавно ти увійшла до десятки найкращих спортсменів ЛДУФК за підсумками 2009 року. Чи очікувала на це?
– Звичайно, що очікувала, бо коли не очікуєш, тоді й нічого не досягнеш.

– До яких стартів зараз готуєшся?

– Зараз поки що у мене невеличкий відпочинок. Згодом найближчий старт буде у Китаї, а потім – у Канаді. До китайських змагань плануємо спочатку поїхати в Японію на тренувальний збір, а вже звідти до Піднебесної. Змагання у Китаї будуть рейтинговими. На них будуть присутні усі найсильніші спортсменки, які беруть участь у етапах Кубка світу. До слова, це будуть, як командні, так і особисті змагання. 

– Що скажеш про своїх конкурентів?
– Конкурентки будуть ті ж, що і на інших аналогічних змаганнях… Загалом у фехтуванні є сформована своєрідна десятка спортсменок-лідерок, з якими дуже непросто фехтувати, але можливо. Саме тому ці спортсменки  також не будуть пропускати ці змагання, а братимуть у них участь, як і я.

– На що реально можна претендувати?
– Головне для мене – підвищувати свій рівень фехтування. Доводити певні дії на фехтувальній доріжці до автоматизму.

– Яно, пригадай, як ти потрапила у фехтування?
– Заняття спортом розпочалися із гірських лиж. Спочатку займалася в Шевченківському гаю поблизу Кайзервальду на гірськолижній базі «Динамо». Займалася приблизно рік, а потім отримала травму. Впала на невеличкому трампліні, зламала ногу і дуже важко відновлювалась… А потім, навчаюсь у п’ятому класі, пішла на фехтування. З цього все і почалося. Спочатку мені не дуже подобалося. Однак згодом, коли почала частіше фехтувати, пішли перші перемоги, воно мені все більше і більше стало подобатися.

– Як проводиш вільний від навчання та тренування час?
– Моя рідна сестричка, яка старша від мене на два роки народила дитинку Софійку і я стала їй хресною мамою. Тому переважно вільний час проводжу із Софійкою, багато гуляю із нею та допомагаю сестрі.

– Чи маєш талісман, який допомагає тобі під час змагань?
– Коли була маленькою, то вірила у талісмани. Зараз розраховую тільки на власні сили, підтримку тренера та Бога.

– Тобі, як спортсменці вдалося побувати у багатьох країнах світу. Яка з них найбільше вкарбувалася у пам’яті?
– Дуже вже мені сподобалася Німеччина. Насамперед тому, що там порядок, дуже чистенько на дорогах і вулицях. Хоча жити я хотіла б тільки в Україні.

– А що скажеш про азіатські країни, скажімо Таїланд чи Китай?
– У Азії мені теж довелося побувати. Скажу відверто, сподобалося в Китаї. Там я побувала два роки тому, коли випала честь брати участь у найголовнішому спортивному форумі – Олімпійських іграх. Вразила відмінна підготовка та організація проведення головних Ігор чотириріччя. Також сподобалась порядність і водночас простота китайців. Насамперед, коли їм щось скажеш зробити, роблять не задумуючись про те, чи отримають за це для себе якийсь зиск.

– А про що мріє Яна Шемякіна?
– Якщо мова йде про спорт, мабуть, як у кожного спортсмена – це виграти олімпійську медаль. Однак попереду ще ціле життя. Тому в житті мрію створити сім’ю, народити здорових дітей. Це для мене найголовніше!

Наша довідка: Яна Шемякіна народилася 5 січня 1986 року у Львові. Фехтуванням почала займатися в 11 років. Захищає честь товариства «Динамо». Особистий тренер – заслужений тренер України Андрій Орліковський. У 2002 році стала переможцем першості світу серед кадетів. Чемпіонка Європи 2004 і 2005 років серед юніорів. Чемпіонка Європи-2005. У 2007 році стала дворазовою чемпіонкою Всесвітньої Універсіади у Бангкоку та володарка «золота» Універсіади-2009 в Бєлграді. Бронзовий призер чемпіонату Європи-2009. Студентка Львівського державного університету фізичної культури.
Мстислав Коцький-Боб'як

Назад