У межах відзначення «Свята Героїв», роковин завершення ІІ Світової війни та з метою донесення до молоді об’єктивної інформації про цю сторінку української історії у Львівському державному університеті фізичної культури відбулася зустріч студентів з багаторічним політв’язнем радянських концтаборів, сином головнокомандувача УПА Романа Шухевича, членом Української Гельсінської Групи, Героєм України Юрієм Шухевичем.
Народився Юрій Шухевич в дуже інтелігентній і славній родині Шухевичів. Будучи ув’язненим в 1944 році в 11-ти річному віці через політичні погляди батьків (створення Української Незалежної Держави) мужньо виніс багаторічні тортури, не відмовився від імені свого батька, своєї сім’ї, показав героїчний приклад родинних почуттів, що є основою будь якої держави. Упродовж 46-ти річного політичного ув’язнення у дитбудинках, тюрмах і засланнях брав активну участь в українському визвольному русі. Жертвуючи власним життям, категорично відкинув чисельні пропозиції розкаятись, відмовитись від української національної ідеї, зрадити боротьбу за незалежність України. При цьому проявив героїзм, високі моральні цінності, міцність духу, незламну волю, безкорисливість і відданість Україні.
В ув’язненні, незважаючи на смертельну небезпеку, проводив визначну правозахисну діяльність: виступав із зверненнями і заявами до світової громадськості, урядів держав, міжнародних організацій в охороні конституційних прав і свобод людини та демократичних принципів функціонування усіх державних структур. Жертвуючи власним життям, постійно працює над створенням і розбудовою демократичної незалежної України.
Через багаторічну боротьбу проти тоталітарних державних систем – багато разів засуджений на великі терміни, внаслідок чого повністю втратив зір. Повернувшись в Україну інвалідом І-ої групи, самовіддано і невтомно займається громадсько-політичною діяльністю, відстоюючи національні інтереси України.
В Незалежній Україні є видатним, безкорисливим державним будівничим, громадським діячем, взірцем етичних і моральних норм поведінки для майбутніх поколінь України.
Нинішня молодь здебільшого вважає, що немає за що любити теперішню Україну. А що з цього приводу думає Герой України Юрій ШУХЕВИЧ?– На жаль, образ України спотворили так звані «патентовані патріоти», –
каже наш співрозмовник. – Вони розглядають державу, як свою здобич, вчепилися і розривають її на шматки, наче яструби. Україну треба любити, як свою Батьківщину, а не її спотворений образ. Можна розчаровуватися в політиках, але не в політиці. Нинішня молодь повинна це зрозуміти і творити власну сучасну політику, керуючись своєю мораллю, бо без моралі вона неможлива. Перш за все, кожен з нас повинен усвідомити, що він зробив для України. А наразі ми усі щось хочемо від України. Обравши владу, ми повинні від неї вимагати. А якщо ми цього не робимо, то у нас не має внутрішньої відповідальності.
– А, можливо, причина усіх бід у тому, що українська нація не має всенародного лідера, який би згуртував і об’єднав розшароване й розчароване суспільство?
– Для того, аби з’явився лідер, має бути сильне суспільство, яке готове його підтримати у всіх його починаннях. Шухевича, Коновальця чи Бандеру висунув ЧАС. Цьому спонукала їхня активна діяльність з молодих років, яка щоразу лише удосконалювалася й поглиблювалася. Скажімо, Євген Коновалець був активно діючим студентом Львівського університету. Бандера свою активну діяльність провадив у Стрию, навчаючись у тамтешній гімназії. Тому нинішній молоді треба працювати й тоді з-поміж них і з’явиться лідер, тобто – середовище вибере найкращих. Лише так і стають справжніми лідерами.
Наталія Піцишин