Марія Музичук: «Із гіпсом на нозі в Китаї виграла усі дев’ять партій»

Після тріумфу Ані Музичук на чемпіонаті світу з шахів серед 20-річних, неодмінно завітав до помешкання шахового сімейства Музичуків зі Стрия. Привітав старшу з доньок Аню з перемогою й помітив її молодшу сестричку Марійку з гіпсом на нозі.

Максимум очок набирала ще в Туреччині

– Невже ж грала в футбол з хлопцями? – поцікавився у недавньої абітурієнтки, а нині студентки першого курсу Львівського державного університету фізичної культури Марії МУЗИЧУК.

– Та ні. Важко у це повірити, але ногу я зламала у готельному номері, – зізнається гравець збірної України з шахів Марія Музичук. – Трапилося це в Китаї. Важкою й втомлюючою видалася дорога до місця проведення турніру. Після двох безсонних ночей знімала кросівки в номері, втратила рівновагу й пошкодила ногу. Чекала, що за кілька хвилин біль вщухне, але марно. Довелося їхати в лікарню, робити знімок, який і показав, що є перелом. Тому й довелося зіграти турнір із гіпсом на нозі. Але на результат ця прикрість вплинула позитивно: я набрала максимум очок.

– Що це був за турнір?

– Китайська ліга, командні змагання (дев’ять турів). Я виступала за одну з команд цієї ліги, яка посіла третє місце. Я зіграла добре – виграла усі дев’ять партій:
– Стовідсотковий результат, як на мене, доволі складно показати. Чи були в твоїй шаховій кар’єрі турніри, де вдавалося досягти стовідсоткового результату?
– Були, в Туреччині свого часу я набрала 15 очок з 15 можливих.

«У національній збірній України я наймолодша»

– У яких ще турнірах грала в 2010 році?

– Чимало було турнірів. Зокрема, разом із старшою сестрою грала на чемпіонаті Європи серед жінок у Хорватії. Після перемоги в останній дуже важливій для мене партії я відібралися на чемпіонат світу 2012 року (сестра також виборола путівку на світову першість). Я виступала за збірну України й зіграла найкраще – набрала 7,5 очок з 11 можливих.

– Яким був склад збірної України на Євро-2010?

– Окрім мене, за збірну грали досвідчені й титуловані шахістки Наталія Жукова та Анна Ушеніна. А також – Тетяна Василевич, Наталія Здебська, Світлана Чередніченко, Євгенія Долуганова, Тетяна Костюк, Катерина Должикова та Олена Чередніченко.

– Нещодавно проходив навчально-тренувальний збір національної команди України. Як ти себе почуваєш поруч з такими іменитими гравцями, як Наталія Жукова й т.д.?

– Я наймолодша в команді (1992 року народження). Але це аж ніяк не позначається ні в побуті, ні за шахівницею. Атмосфера у збірній дружелюбна.

– Загалом, шахам ти багато часу приділяєш?

– В день займаюся шахами близько шести годин. Якщо є бажання – можу й десять годин грати в шахи. Якщо його нема – можу взагалі того дня шахи не розкладати.

– Зі скількох років граєш в шахи?

– У три роки уже правильно розставляла фігури на дошці.

– Скажи відверто, шахи не набридають?

– Повірте, складно бути шаховим професіоналом. Але якщо час від часу захоплюватися іншими видами спорту, то до шахів повертаєшся з новим натхненням. Подобаються спортивні ігри, гра в настільний теніс, слухати музику та грати в покер. Скажімо, під час перельоту з Китаю у літаку грала в покер.


– Цього року ти вже стала студенткою Львівського державного університету фізичної культури. Це був вибір більше твоїх батьків Наталії й Олега Музичуків, які водночас є твоїми тренерами, чи все ж таки твій?

– Це був більше вибір батьків. Спочатку я хотіла поступати на фахівця комп’ютерної сфери. Але батьки мене переконали, що поєднувати заняття шахами й навчання на комп’ютерному факультеті буде складно. Згодом і я подумала й погодилася, що навчатися в «інфізі» мені буде цікавіше.

– У інші навчальні заклади документи не подавала?

– Ні. Не було потреби.

– У тебе доволі високі бали й ти перша в рейтингу першокурсників на факультеті спорту. Як вдавалося вміло поєднувати навчання в школі із виступами на турнірах?

– У мене в школі був індивідуальний графік занять. Коли визначилася, що вступатиму в університет фізичної культури, акцент у навчанні зробила на уроки української мови й літератури та історію України.

– Знаю, що ти дивилася нещодавній чемпіонат світу з футболу. За кого уболівала?

– За збірну Іспанію, яка й виграла Кубок світу. А мій улюблений канал – це Євроспорт.

– За свою уже тривалу шахову кар’єру маєш чималу колекцію нагород. Яка з них є особливою чи може пам’ятною для тебе?

– Ой. Навіть не знаю. Чотири рази була другою на чемпіонатах світу у різних вікових категоріях. Постійно чогось бракувало для перемоги. Напевно, везіння. Що найбільше запам’яталося – чемпіонат світу до 10 років, де я також була другою. Тоді я ще не вірила, що можна досягати таких вершин.

– Нинішнє твоє спортивне звання яке?

– Міжнародний гросмейстер та чоловічий міжнародний майстер.

– Найближчі турніри?

– Найближчим часом гратиму в Хорватії, потім – чемпіонат світу по бліцу серед жінок, а у другій половині вересня – Всесвітня шахова Олімпіада. Наприкінці року – чемпіонат світу серед жінок.

– Як часто вдома граєш проти своєї старшої сестрички?

– Дуже рідко. Хоча тренуємося разом, допомагаємо одна одній.

– На завершення хотілося б дізнатися про твою мету в шахах?

– Підкорити найвищу шахову вершину. Тобто, стати чемпіонкою світу. А локальним завданням є покращення рейтингу.