Петро ДРОБНИЙ: "Тренер має бути оптимістом"

Упродовж навчального року, що завершився, своїми успіхами тішили нас волейболісти Львівського державного університету фізичної культури. А найбільший подарунок до ювілею своєму тренеру гравці піднесли тоді, коли вибороли заповітну путівку до вищої студентської ліги України. 11 липня головний керманич волейболістів Петро Данилович ДРОБНИЙ відзначив свій піввіковий ювілей.

- Народився я у селі Летава Хмельницької області, - розповідає Петро Данилович. - Нині воно відоме знаменитою на всю Україну ДЮСШ з важкої атлетики. Тренер і засновник важкоатлетичної школи - мій шкільний товариш - Антонюк Василь Семенович, котрий підготував близько 20-ти майстрів спорту з важкої атлетики, пауерліфтингу, гирьового спорту, армреслінгу і майстра спорту міжнародного класу, переможця етапу Кубка світу з важкої атлетики Анатолія Дуцького. Нещодавно в селі відкрили ДЮСШ з волейболу (жінки). Для занять спортом тут створені всі умови, збудований сучасний комплекс для занять важкою атлетикою, волейболом, настільним тенісом. Є два стадіони для занять футболом і легкою атлетикою.

- А як ви почали займатися волейболом?

- У 60-их роках СРСР переживав справжній волейбольний бум. Радянські волейболісти виграли дві Олімпіади поспіль (1964, 1968), а волейболістки також (1968, 1972) стали олімпійськими чемпіонами. Ми з хлопцями збудували перший волейбольний майданчик на вулиці і проводили там увесь вільний час. Став займатися в секції з волейболу, виступав за збірну команду школи. На вибір майбутньої професії також вплинув мій брат Дробний Віктор Іванович, котрий нині працює керівником фізвиховання Вищого професійного училища ресторанного сервісу і туризму Львова. Він закінчив Львівський інститут фізичної культури, виступав за волейбольну команду інституту. З 1977 по 1981 роки грав у першій лізі класу "А" чемпіонату СРСР за команду "Спартак" Львівського автобусного заводу. Досяг рівня майстра спорту СРСР. А його син Денис зараз виступає за волейбольну команду ЛДУФК.

- А що після школи?

- Спочатку вступив до технічного училища №52 м. Жданова (тепер Маріуполь). Під час навчання також займався волейболом, грав за збірну училища. Після закінчення працював на спорудженні  піонерського табору "Артек". Повернувшись додому, мама запитала: "Вже набрався розуму, тепер куди вступатимеш?". Я відповів - на факультет фізвиховання Кам'янець - Подільського державного педагогічного університету ім. В.П. Затонського (нині Національний університет ім. І.Огієнка). У той час тут не було сильної волейбольної команди. Це зараз вони виступають у вищій студентській лізі і в цьому році вперше стали чемпіонами. Тренує команду мій товариш, старший викладач кафедри спортивних ігор Козак Євген Павлович.

- Як склався подальший життєвий і творчий шлях?

- Був призначений вчителем фізвиховання Ямпільчицької восьмирічної школи Хмельницької області. З 1984 року - військова служба в Ужгороді. 1986 року прийнятий на посаду викладача кафедри фізвиховання Слов'янського державного педагогічного інституту. 1988 року вступив до цільової аспірантури при Харківському державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди (тепер національний університет) на заочну форму навчання. Враховуючи позитивні результати науково-дослідної роботи, 1990 року був переведений на стаціонарну форму навчання. 1992 року закінчив аспірантуру і представив до захисту дисертацію на тему "Паспортизація фізичного розвитку дітей молодших класів на базі антропометричних критеріїв оцінки". 23 березня 1994 року рішенням спеціалізованої вченої ради Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди присуджено науковий ступінь кандидата педагогічних  наук за фахом "Теорія і методика фізичного виховання спортивного тренування і оздоровчої фізичної культури". Вирішальну роль у моєму становленні як науковця і творчої особистості та цілісного сприйняття світу через системний підхід в науці відіграв мій науковий керівник, професор, доктор біологічних наук, кандидат в майстри спорту зі спортивної гімнастики Друзь Валерій Анатолійович.

- Знаю, що маєте досвід роботи завідувачем кафедри?

- Так. У вересні 1996 року прийнятий на посаду старшого викладача кафедри фізичного виховання Кам'янець-Подільської державної аграрно-технічної академії (тепер Подільський державний аграрно-технічний університет). 1 липня 1997 року призначений завідувачем кафедри фізичного виховання академії (паралельно тренував команду). 17 жовтня 2002 року рішенням Вищої атестаційної колегії Міністерства освіти і науки присвоєно вчене звання доцента кафедри фізичного виховання. Працював заступником декана зі спортивно-масової роботи ветеринарного факультету.

- Та головні успіхи у вас із волейбольною командою ЛДУФК?

- Так. Треную команду з 2004 року. У сезоні 2009-2010 років студенти досягли найкращих успіхів: переможці Універсіади Львівщини та V молодіжних ігор області, срібні призери  Всеукраїнського студентського спортивного фестивалю й студентської першої ліги України, переможці міжнародного турніру на Кубок ЛДУБЖ МНС України. А такі гравці, як Дробний Денис, Левкут Олег, Серватяк Юрій, Охват Тарас, Чудовець Дмитро ще й виступають у вищій аматорській лізі, а Флюнт Юрій - у професійній лізі України. У складі харківського ,,Локомотива-2'' Флюнт став чемпіоном України у вищій лізі і в наступному сезоні гратиме в Суперлізі. У складі молодіжної збірної України він посів друге місце у кваліфікаційному раунді до чемпіонату Європи (Португалія).

- Маєте прикмети чи забобони?

- Тренер має буди оптимістом, впевненим у собі і гравцях. А забобонні люди - це невіруючі люди. Я вірю в Бога. Та найбільше хвилювався, коли ректор університету Приступа Євген Никодимович нагороджував студентів волейбольної команди ЛДУФК на вченій раді університету. Це була найвідповідальніша в житті "п'ята партія" для мене і студентів. Такі церемонії нагородження потрібні насамперед спортсменам, адже для них це велике моральне задоволення, враження від якого залишаються на все життя.

- Які ваші уподобання й захоплення у вільний від роботи час?

- Серед екстремальних захоплень - туризм і тріатлон. Також займаюся бджільництвом.
1988 року брав участь у велотуристичному маршруті Закавказзя по Грузії і Абхазії. 1997 і 1998 років брав участь у чемпіонаті України з тріатлону. 

- На завершення познайомте читачів зі своєю сім'єю?

- Дружина Людмила закінчила Харківський технікум зеленого будівництва за фахом "Озеленення міст і населених пунктів". Донька Наталія закінчила Летавський аграрно-технічний ліцей і Чемеровецьку художню школу. Син Сергій навчається на 4 курсі факультету фізичного виховання ЛДУФК на спеціалізації "Волейбол".