Всеукраїнський турнір

З вересня 1999 року у Львівському державному університеті фізичної культури на кафедрі теорії і методики фехтування, боксу та національних одноборств працює спортивна спеціалізація «рукопаш гопак», а відтак – готують фахівців з цього українського бойового мистецтва. У студентів він користується неабиякою популярністю, тому до нас на навчання приїздять вихідці з різних регіонів України. Невимушено легко рукопаш гопак влився у Театр спорту ЛДУФК, значно урізноманітивши його програму виступів.

Наглядним прикладом чималої популярності рукопашу гопак став традиційний всеукраїнський турнір, який днями проходив у легкоатлетичному манежі Львівського державного університету фізичної культури. До речі, торік його своєчасному проведенню завадив карантин через епідемію грипу, а цього разу на перепоні ледь не стала негода, яка після тривалих доволі теплих листопадових днів завітала у місто Лева.

– Сніг і ожеледиця таки завадили позмагатися спортсменам з Чорткова Тернопільської та однієї з команд Хмельницької областей, – зазначив головний організатор турніру, родоначальник рукопашу гопак у Львові та Україні, президент Всеукраїнської федерації українського рукопашу гопак, старший викладач ЛДУФК Микола Романович ВЕЛИЧКОВИЧ. – За 12 років спеціалізації рукопашу гопак у Львівському державному університеті фізичної культури – це десятий за ліком турнір, але перший – такого широкого всеукраїнського масштабу. Адже змагалися у нас представники усіх регіонів Західної України, центральних і південних областей держави. Загалом, за чисельністю – це найбільш чисельний турнір з рукопашу гопак в Україні. Звісно, це нас, організаторів, не може не тішити. Варто зазначити, що охоплено широке коло учасників різної підготовки: від початківців – до уже титулованих спортсменів, майстрів спорту, переможців всеукраїнських і міжнародних турнірів. Тішить нас і те, що цьогоріч практично неможливо було назвати фаворитів змагань, бо рівень спортсменів зріс і настільки вирівнявся, що до початку поєдинків комусь віддати перевагу складно. Конкуренція між осередками в Україні дуже жорстка і на змагання такого рангу кожен осередок намагається привезти найсильнішу дружину. Тому, ті, хто прибув на змагання, здобули подвійну перемогу: перебороли себе і стихію, – підсумував Микола Романович.

Щодо самих поєдинків з рукопашу гопак, то глядачі побачили бої різного плану, технічні й авантюрні, продумані й емоційні. Та практично всі вони були непоступливими і лише через травми й пропущені болючі удари дехто зі спортсменів не став ризикувати й відмовлявся від подальшого проведення бою. Відтак, до фіналів дісталися справді найдостойніші. З-поміж них, чимало студентів Львівського державного університету фізичної культури. Зокрема, уродженець Ворохти Віталій ГУБАЙДУЛЛІН (41 гр., ФС) продемонстрував своє вміння, техніку ведення бою, за що отримав заслужені оплески уболівальників: «Пощастило із суперниками, з якими цікаво було вести бої, – ділиться враженнями Віталій. – Не можу сказати, що я виклався на всі сто відсотків, але і цього не вимагала ситуація. Відчуваю, що не впорався з тією задачею, яку я сам собі й поставив. Загалом, рукопашем гопак займаюся уже 11 років, було чимало перемог і здобутків. А на цьому турнірі приємно було бачити нові обличчя, що свідчить про популяризацію рукопашу в інших областях. Та у рідному вже для мене Львові почуваюся впевнено. Головне – вміти перебороти самого себе».

Заслужену перемогу в турнірі здобула Оксана ЯЦЕНКО, студентка Львівського державного університету фізичної культури (31 Гр.,ФФВ), яка рукопашем гопак займається третій рік: «Бойові мистецтва мене цікавили з дитинства, а в останні роки без рукопашу гопаку, яким займаюся професійно, не уявляю свого подальшого життя. Заняття ним дозволяє мені бути сильною духом, витривалою й загартованою. Щодо даного турніру, то він для мене уже звичний, з нетерпінням очікую його. Проте нинішній турнір є особливим, бо приїхало чимало нових спортсменів. Звісно, як і перед кожним стартом, є певне хвилювання. Але з ним вдалося впоратися, що дозволило мені успішно виступити».

На завершення не можу не згадати про ще один виховний і повчальний момент турніру, який проходив 27 листопада, у День пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років. Рівно о 16-й годині головний суддя турніру Микола Величкович зупинив бої й усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодомору запаленою свічкою. Повірте, такі події надовго закарбуються в пам’яті тих молодих людей, які за деякий час стануть свідомими. дорослими громадянами нашого українського суспільства. Отож, рукопаш гопак не лише фізично, але й морально готує нашу молодь до подальшого життя.