Вся правда про конкурс

Наш спортивний університет завжди був унікальний в різноманітності напрямків, в яких наші студенти мають зацікавлення та певні досягнення, музично-мистецькому зокрема. Засновник «Сурм звитяги» в стінах нашого університету Юрій Володимирович Петришин – легендарна особистість університету, зав. кафедри ТіМФВ.
А всю правду про цьогорічний конкурс «Сурми звитяги» розповідає Олена Падовська, член журі, мистецтвознавець, доц. каф. гуманітарних дисциплін.

-    Отож, нарешті завершився довгоочікуваний студентський конкурс. Які ж Ваші враження від творчості наших студентів?
-    Цього року святочні події накочують несподівано і рвійно, немов хмари на львівському небі. От і «Сурми звитяги» так прийшли. Як довідалася, що маю честь перебувати в числі суддів, то була дуже схвильована. Уяви: в суддівській раді чи не втретє, маю певну практику, а кожен раз хвилююся. Переживаю, щоб не проминути якого таланту. Адже творчу особистість ранить неувага, будь-яка несправедливість… І ще вболіваю за кожного з них – юних і відважних. Важливо, щоб цей виступ, для багатьох учасників дебютний, не став прикрим досвідом, а відбувся по-справжньому, як вдалий старт. Усі хвилювання розбилися й зникли, як тільки перші акорди славної групи «Отто» розітнули простір актового залу. Горіння очей звитяжних змагунів – учасників концерту, азарт і жага перемоги, тепло сприйняття, на диво широкої аудиторії, гаряча підтримка кожного номеру і кожного учасника – всі ці складові засвідчили: конкурс виходить на зовсім інший, більш професійний рівень.

-    Які виступи запам’яталися найбільше?
-    Насамперед – «Престо», «Престо» і ще раз «Престо»! Жартую. Саме так я оголосила номінантів на третю премію. А коли серйозно, то добре, що маємо тепер свій колектив – свій хор. Їх чистий спів чарує виконанням забутих, не надто співаних пісень… Відкриттям цього святкового дійства стала творчість Ольги Люти. Маленька і зграбна дівчинка здавалася на сцені вищою. Трималася гордовито, мов пава, і, водночас так природно. Вона гармонійно злилась зі своїм сценічним образом. Загалом всі співаки сьогодні були дуже переконливі. Глядачів вразили слова і професійне виконання пісні «Ішли ми до бою темними лісами». Виконавець Олег Сковрон запалив своїм співом усіх. Присутні в залі студенти були вражені виступом і підносили його виконавську майстерність аплодисментами. Це була перемога. Йому по праву присудили приз глядацьких симпатій…

-    Як же Ви встигали оцінювати учасників і водночас спостерігати за реакцією залу?!
-    Насправді оцінювання – дуже напружений, ущільнений час. Луною тільки долинають до суддів аплодисменти. Спиною відчувала за собою гарячий подих залу. А щодо вражень, то ними зі мною поділилися мої студенти вже по всьому, коли свято добігло до завершення. Жваво ділилися враженнями й присутні під час виступів мої колеги-викладачі. До речі, ще одна переможниця Наталія Дзьобак, яка посіла друге місце в конкурсі, запам’яталася всім грою на бандурі й мелодійним співом.

-    Олено Мирославівно, чи Ви побачили тільки позитиви?
-    Дещо слабше прозвучала рецитація поезії. Тут виділити можна було б хіба що декламацію незрівнянної «Мавки» – ведучої програми. Хоча й вірш, присвячений Україні, першокурсників Ігора Кутинського та Мар’яни Рогової викликав бурю аплодисментів.
Велика подяка організаторам свята і батьківській опіці ректорату, зокрема проректору з виховної роботи Я. В. Тимчаку Такі заходи є першорядними у вихованні активної громадянської позиції студентства ЛДУФК.