Юлія Джима: «Нам дуже допомагає віра в те, що ми – сильні»

Після бронзової медалі збірної України з біатлону в жіночій естафеті на чемпіонаті світу-2020 в італійському Антхольці-Антерсельві одна з авторів цього успіху – магістрантка Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Юлія Джима, як завжди, заряджала оптимізмом всіх оточуючих, коментує гонку, яка закінчилася.

– Юліє, на твоєму етапі було непросто, але ти показала максимум. Що б хотілося сказати по цій гонці?
– Так я зараз нічого не знаю! (сміється) Я не знаю, як «розірвати» естафету по етапах – ця гонка, як єдине ціле. В цілому ж – дуже хороший результат: ми спрацювали, впоралися. Працювати сьогодні було непросто, але все ж таки...

– Сьогодні тобі більше вдалася стрільба чи біг?
– Я не скажу, що біглося супер, як в спринті. Напевно, вже відчувається закінчення змагань, морально важко зібратися. Плюс погода дуже жарка. І з усіх стартових днів тут, я сьогодні відчувала себе найгірше. І тому, як мені здається, було середньо – і на трасі, і на рубежах. Хотілося б на обох з п’яти спрацювати, але трохи поспішила на першому рубежі – хотілося скоріше наздогнати і трохи скоротити розрив. Та на другому зрозуміла, що такого робити не треба! (сміється)

– По підготовці лиж все було добре?
– Так, лижі добре працювали, спасибі нашому сервісу.

– Зараз рівень конкурентів підріс, і цей темп витримувати непросто...
– Це теж правда, плюс у багатьох команд зараз є по чотири сильних дівчини. Навіть якщо взяти загальний залік – у топових команд по 4-5 чоловік в топ-двадцятці. Звичайно, змагатися складно, коли всі чотири готові боротися за перше місце. Ми зараз вже не така провідна команда, як були раніше, але намагаємося триматися. (посміхається)

– Другий рік поспіль Україна не вважається фаворитом, але бере медалі. Якось по-особливому збираєтеся на гонку?
– А я не знаю, як інші збираються! (дружний сміх)

– Значить, трохи везе другий рік поспіль?
– Ну, знаєте, везе тому, хто везе. І я не погоджуся, що наш результат – виключно везіння.

– У тебе на цьому чемпіонаті були і невдалі моменти, коли претендувала на медаль, але у вирішальний момент чогось не вистачало. Можна сказати, що сьогодні Фортуна повернулася обличчям?
– Думаю так. Тому що як мінімум дві команди точно дали нам шанс на бронзу. Рада і за себе, і за дівчат – вони молодці! Ми дійсно по-особливому концентруємося на цих гонках. Бо раніше ми завжди претендували на подіуми, і зараз на цій пам’яті нам дуже допомагає віра в те, що ми – сильні.

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ