Олена Підгрушна: «Дуже радію, коли Україна отримує медалі»

Капітан жіночої збірної України з біатлону, аспірантка Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Олена Підгрушна у перший день чемпіонату Європи-2020 в білоруському містечку Раубічі порадувала вітчизняних вболівальників не лише своїм ходом по трасі, а й срібною медаллю континентального форуму. По завершенні церемонії нагородження Олена поділилася враженнями від гонки з журналістами та відповіла на запитання.

– У кваліфікації в мене була задишка. Думаю, така реакція тому, що спустилась з гір. Круг короткий, підйом-спуск – видно, в підйом пульс розганяла, а потім не справлялася на рубежі. Або це через «кашу», через м’який сніг під ногами – незвично. Так, стан траси був гірший, бо зранку пройшов дощ, розмочило сніг. Не сказала б, що на фініші всі сили віддавала, просто цікаво було як ця гонка скінчиться – це ж мій перший суперспринт!

А вже фінальна гонка вийшла дуже швидка і така (трохи задумалась)... інтенсивно-імпульсивна – підйом-спуск-стрільба і так по колу. Потрібно було дуже швидко все робити. Після кваліфікації зрозуміли з тренерами, де я зробила помилку – намагалася швидше стріляти і це призвело до двох штрафних кіл. Тому у фіналі вже вирішила змінити тактику – краще я полежу, віддихаюся, спокійно відпрацюю на нуль і буду бігти. Так і виходило – з кожним колом я все ближче й ближче наближалася, а на фінішне коло вийшла, бачу – там і Настя Меркушина, і Валя Семеренко. Думаю: «О! Класно! Всі разом!», але потім ще двох дівчат побачила (сміється). Тоді вже почала боротися, щоб все ж таки дійти до подіуму.

Це був мій перший суперспринт, а кожна дисципліна потребує своєї тактики – десь потрібно повільніше починати, десь – швидше. Теж саме і тут. Було цікаво, як я справлюсь – це ж новий досвід. Рада, що все ж таки вдалося! Ще одна медалька для України!

Чесно кажучи, я й не пам’ятаю, коли останній раз здобувала медаль на чемпіонаті Європи! Давно це було! Якось я давненько сюди не приїздила, бо часто співпадали терміни чемпіонатів світу та Європи, і чомусь я постійно була в основі й не потрапляла сюди. А коли основа збірної їхала на Євро, тоді я пропускала...

– Олено, скажи, будь ласка, де ти ховаєш моторчик, який вмикаєш на останньому колі? Це просто якийсь феномен!
(Сміється) Я цього разу досить непогано себе почувала і, по суті, з першого кола буквально, з перших метрів обходила дівчат. Сервісмени наші просто зробили якесь диво – при такому снігу, при такому покритті, болоті лижі просто класно працювали! Тому можна було змагатися і я себе нормально почувала, тому обходила і обходила, по суті, на кожному підйомі я когось обганяла. На фініші, фактично, та сама історія вийшла.

– Але траса одна для всіх. Та, незважаючи на це, ти все ж таки під час кваліфікації обігнала 16 спортсменок і в фіналі дуже сильне останнє коло видала. Після чемпіонату світу сили ще залишилися на чемпіонат Європи?
– Сили залишилися, тому що потрібно ще три етапи Кубка світу відбігати. Я сподіваюся і думаю, що все буде в порядку. А на рахунок чемпіонату Європи, думаю, що мені якраз одну-дві гонки варто пробігти, а вже останні мені доведеться пропускати, тому що якраз в мене почнеться реакліматизація. У декого з наших дівчат навпаки – зараз, у перші дні важко, а потім буде легше. Тому, в принципі, я побігла суперспринт і зрозуміла, що потрібно використовувати цю можливість. Поки я здатна бігти, тому що буквально завтра-післязавтра у мене вже почнеться реакліматизація. Мені просто потрібно буде відпочити декілька днів, щоб пройти нормально реакліматизацію після висоти і вже готуватися до сьомого етапу Кубка світу в чеському Нове Мєсто.

– Дуже класна гонка вийшла, але відомо, що ти дуже самокритична людина. Можливо, якісь помилки були, які ти сама відзначила?
– Помилка була в мене на другій стрільбі лежачи. Поки вкладалася, «вмощувалася» (сміється) на килимок, в мене вийшов самостріл, тобто я першим пострілом ще не встигла прицілитися, а просто зірвала пальцем спусковий гачок. Чомусь останніх кілька днів після всього цього стресу, чемпіонату світу, у перший день континентальної першості їду на пристрілку, доїжджаю до килимка і розумію, що я гвинтівку забула (сміється). Просто голова вже відключилась, просто потрібно на кілька днів відволіктися, відпочити, можливо, додому з’їздити на пару днів. Варто відпочити просто, адже забагато було стресу, забагато хвилювань, відповідальності, переживання для мене. Сьогодні просто біжу і думаю: «Може, медаль, і, можливо, мене додому відпустять?» (сміється). Можливо, це також додало якихось сил все ж таки поборотися. Ну, й, знову ж таки, дуже радію, коли Україна отримує медалі. Дуже раділи за Дмитра Підручного – якраз він фінішував, а ми вже готувалися до старту і всі кричали командою. Пізніше я поїхала боротися за подіум, думаю: класно, знову в України ще одна медаль.

– Усі наші дівчата відзначали, що треба відпочити. Що особисто для тебе є найліпшим відпочинком?
– По-різному. У принципі, я люблю активний відпочинок, але зараз якраз та ситуація, коли активного відпочинку не потрібно робити. Треба просто змінити обстановку, відключитися від біатлону хоча б доби на дві, не бачити ні тренерів, ні гвинтівки, ні лиж. Потрібно якось просто відійти від всього, набратися сили і знову в бій на останній триместр Кубка світу та зробити максимум можливого.


За матеріалами biathlon.com.ua 

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ