Перестало битися серце Романчука Ігоря Васильовича

Сьогодні, 5-го грудня 2020 року, на 57-му році життя відійшов у засвіти старший викладач кафедри спортивних та рекреаційних ігор Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, автор понад 40-ка наукових праць Романчук Ігор Васильович, який від першого до останнього дня своєї трудової діяльності працював у нашому виші.

Ігор Васильович народився 9-го вересня 1964 року у Львові. З раннього дитинства вирізнявся високою руховою активністю, полюбив практично усі ігрові види спорту, але зрештою зосередився на баскетболі. У 1971–1979 рр. навчався у Львівській середній школі №32. Після 8-го класу, у 1979 році продовжив навчання у Львівському технікумі електрозв'язку, який успішно завершив у 1983 році.

Далі у його житті була строкова служба в армії. А повернувшись з війська додому, у 1986 році розпочав трудову діяльність на посаді лаборанта (з 1988 року – старшого лаборанта) кафедри спортивних і рухливих ігор нашого вишу. Паралельно, у 1986–1991 рр. навчався на факультеті заочного навчання ЛДУФК. При цьому продовжував грати у баскетбол, а найвищим його досягненням у спортивній кар'єрі стала золота медаль чемпіона України 1995 року серед клубів Першої ліги.

З 1993 року розпочав працювати викладачем, а з 2003 року – старшим викладачем кафедри спортивних і рухливих ігор (нині – кафедра спортивних та рекреаційних ігор) Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. Упродовж багатьох років тренував жіночу команду нашого вишу, яку в сезоні-2013/2014 привів до бронзових нагород Першої ліги чемпіонату України. Федерацією баскетболу України у 2006 і 2011 рр. нагороджений Почесною грамотою «За особливі заслуги в розвитку баскетболу». Окрім того, в останні роки плідно долучався до підготовки тенісної збірної команди ЛДУФК, яка неодноразово вигравала та ставала призером Всеукраїнських Універсіад.

За понад чвертьвікову викладацьку діяльність Ігор Васильович проявив себе справжнім професіоналом і висококваліфікованим фахівцем. Не можна не відзначити і його людські якості – він завжди був відкритим, щирим, доброзичливим і по-справжньому чуйним до проблем, як колег по роботі, так і студентів. Також був хорошим чоловіком і прекрасним батьком. Щодня мав хороший настрій, ніколи не жалівся і вмів заряджати інших позитивною енергією. Ігор Васильович по-справжньому любив життя, до виконання роботи і громадських доручень ставився з юнацьким завзяттям, а з його обличчя ніколи не сходила щира посмішка. Та тепер це все уже в минулому…

Увесь колектив Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського сумує та висловлює свої щирі співчуття рідним і друзям покійного.

Вічная пам’ять...

 

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ