Мороз Валентин Якович

Посада - доцент

 
 
 
 
 
 
 
 
Почесний Професор, доктор Гуманітарних Наук (Conoris Causa) Державного Коледжу Джерсі, активний громадський і політичний діяч, ведучий багатьох радіо і телепередач
 
Викладає курс:
  • історія України
Автор більш ніж 100 наукових праць.
 
Основні публікації:
Есеї, листи й документи. — Торонто, 1971.
Лекції з історії України. — Торонто, 1982.
Націоналізм ХХІ століття. — Л., 1997.
У пошуках українського Піночета. — Л., 1999.
Молодь і процес сучасного українського державотворення. — Л., 2002.
Україна у двадцятому столітті. Етап перший 1900-1920 рр. – Л., 2005.
Україна у двадцятому столітті. Книга друга 1920-1953 рр. – Л.: Ліга-Прес, 2012.


Валентин Мороз: "Використовуйте свою історію"

Українська повстанська Армія – 70 років потому

 
Українська земля рясно зрошена кров’ю її Героїв, але чужинці, убиваючи їх, проголосили себе визволителями. Чому ж нині, коли про це знаємо, возвеличуємо псевдо, а справжні генії й надалі залишаються облиті брудом неправди. Чи можливо в нинішній незалежній Україні відновити справедливість й повернути належну славу тим, хто боровся за неї до останнього подиху. З цим питанням звертаюся до легендарного історика, якого доля зробила дисидентом, викладача кафедри гуманітарних дисциплін Львівського державного університету фізичної культури, професора Валентина Яковича Мороза.

—Українська повстанська Армія утворилася 14 жовтня 1942 року, — розпочинає розмову Валентин Якович. — У той день перші партизанські курені приймали присягу на Волині в Зборівському лісі. Тому цей день вважається офіційним днем створення Української повстанської армії.

— Якими були передумови для створення УПА?

— Вона не могла не створитися. Наші червоноармійські «визволителі» тікали  дуже швидкими темпами, я сам це бачив. Німці не дозволили розпускати колгоспи, бо не хотіли приватної власності і  намагалися тримати українців у покорі. Коли 30 червня 1941 року Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери відновила Українську Державу, то німці терпіли 8 днів. Тоді розпочали масові арешти керівників, якs не встигли втекти. Україна стала ласим шматком для Польщі та Росії, які хотіли її зробити територією для заселення своїх партизанів. Україна могла стати жертвою як і Білорусія, коли її «запартизанила» червона армія. Червоноармійці грабували місцеве населення, а німці у відповідь карали його за неіснуючу співпрацю. Тоді Українська повстанська армія стала на захист своєї землі. Тут, на Галичині, німці вели себе більш ліберально, бо на Волині відразу проявили свою жорстокість, й тому саме там виникли перші партизанські загони. А згодом ця боротьба переросла в потужний рух Українських повстанців.

— Як Ви, як історик, оцінюєте цю боротьбу?.
— Я історик, який бачив життя від Володимирської тюрми до Чикаго й Австралії. І знаю, що коли ми самі про себе говоримо, то можемо або дуже себе хвалити, або ж мати комплекс меншовартості. Є така формула: добрі наміри нікого не цікавлять – цікавить результат. Тому наведу факти, які свідчать про високу оцінку УПА у світі. Один з відомих авторів часів комуністичної Польщі, у своїй праці писав, що український партизанський рух був найкращим, найбільш організованим у Другій світовій війні. Эрнесто Че Гевара — латиноамериканский революціонер, сказав, що його вчителем партизанської боротьби була УПА. Ще одне свідчення з іншого кінця планети - керівник афганського партизанського руху у свій переможний час заявив, що теж навчався в українських партизанів. А у Вест-Пойнті — головній військовій академії Збройних сил США — окремою дисципліною вивчали історію української партизанської боротьби.

— Але ж українцям і надалі нав’язують комплекс меншовартості?

— У свій час Ярослав Стецько сказав, що українець – геній імпровізації. Я історик, який не прагне ганити чи хвалити свою націю. Але є незаперечні факти української ментальності. Службу безпеки Української повстанської армії очолював Микола Лебідь на псевдо Рубан, він зумів зробити найкращу у світі службу безпеки в умовах підпілля. А факт Листопадового Чину був повною несподіванкою для поляків. За моїми підрахунками, щонайменше тисяча людей знали про це і серед них не знайшлося жодного виказувача. Справжній історик повинен такі факти збирати докупи.

— Як створювався такий менталітет?
— Рушійною силою цих подій була українська еліта, в основному галицька. За часів Австрії українці мали інші умови, ніж за російської імперії. Тут  створювалися гімнастично-руханкові товариства, які фактично готувалися на випадок війни. Так само й виникла Січ Запорізька: був Князь Вишневецький, який повів за собою велику масу людей, що не захотіли підкоритися полякам. Бо «бідний Іван» самостійно може зробити лише голодний бунт, який легко придушити. На жаль, у сталінський період, еліта на Сході України була знищена. І нинішня влада спекулює на дезінформованості населення інших регіонів України.

— Що ми можемо зробити нині, аби заставити поважати тих, хто поклав свою голову на жертовник України?

— Знаю одне, що тут, на Заході ця тональність нікуди не дінеться, а потрібно шукати дорогу на Схід і подавати правдиву інформацію через свідомих людей, таких як Василь Стус.  Адже він був  вихідцем з Донбасу, тому нині мусимо багато працювати і  шукати однодумців, щоб зробити революцію духовну. Хочу звернутися до наших студентів, бо у всі часи студентство було найбільш дієвим. Беріть приклад з наших спортсменів. Найпершою про Україну незалежну у світі заявила Оксана Баюл, тоді навіть гімну України на Олімпійських іграх у Ліллехамері не було. Його б так і не знайшли, але в цей час хтось з Української діаспори передав касету із записом. А чого варті показові виступи наших боксерів у Лондоні, які заявили усьому світові, що є нащадками геніальної нації. І приклад воїнів Української Повстанської Армії має бути в серці кожного правдивого українця.
Наталія Редько

жовтень 2012 р.

Назад

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ