Ляпін Гаврило Петрович (1946-1947)
Перший ректор (тоді директор) Львівського державного інституту фізичної культури. Очолював інститут після реорганізації Львівського технікуму фізичної культури від 10 червня 1946 р. до 15 січня 1947 р. Учасник Другої світової війни, нагороджений чотирма державними нагородами
Другий ректор (директор) ЛДІФК, який очолював інститут від січня 1947 р. до вересня 1948 р. З вересня 1946 р. до січня 1947 р., тобто в першому семестрі першого навчального року, працював заступником директора з науково-методичної роботи. Майстер спорту СРСР.
Директор (ректор) ЛДІФК від вересня 1948 р. до 1955 р.
Народився 18 грудня 1907 р. у Харкові. Закінчив Державний інститут фізичної культури України (1930-1934) та аспірантуру Українського науково-дослідного інституту фізичної культури (1938-1941). Кандидат педагогічних наук (1944), доцент (1945). Від 1946 до 1948 р. працював завідувачем кафедри фізичної культури і спорту, деканом Харківського педінституту. З вересня 1948 р. обіймав посаду директора ЛДІФК, одночасно завідував кафедрою ковзанярського спорту та спортивних ігор (1948), кафедрою лижного та ковзанярського спорту (1952). Від 1955 року – директор Київського державного інституту фізичної культури.
Директор (ректор) ЛДІФК від 1955 до листопада 1959 р.
Народився 24 жовтня 1904 р. у м. Слуцьку (Білорусь). У 1927 року закінчив курси інструкторів фізкультури, 1936 р. – Ленінградський інститут фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта. Був директором Київського технікуму фізичної культури. У ЛДІФК працював від січня 1947 до липня 1970 р. викладачем кафедри спортивних ігор, заступником директора (ректора) з науково-навчальної роботи, доцентом кафедри теорії та історії фізичної культури, деканом загальнометодичного факультету. Нагороджений багатьма державними нагородами.
Директор (ректор) ЛДІФК з листопада 1959 до січня 1967 р.
Народився в м. Калінінське на Донеччині. У 1938 року закінчив Горлівський гірничий технікум, а 1957 року – заочно Київський інститут фізичної культури. Від 1946 р. працював у Львові на різних посадах в обласному спортивному комітеті. УЛДІФК – з вересня 1957 р. Вища атестаційна комісія СРСР 1965 року надала Г. А. Рагочому вчене звання доцента. З 1967 р. – доцент кафедри теорії, методики, історії та організації фізичної культури і спорту. Нагороджений багатьма державними нагородами.
Ректор ЛДІФК від січня 1967 до липня 1974 р.
Народився в м. Брест-Литовську. Навчався в Харківському машинобудівному технікумі. Харківському інституті фізичної культури. Від 1932 до 1936 р. навчався в Московському державному центральному інституті фізичної культури, після закінчення якого був скерований у Харківський інститут фізичної культури, в якому до 1940 р. працював завідувачем кафедри володіння холодною зброєю. Майстер спорту СРСР. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації скерований на роботу в щойно створений Львівський державний інститут фізичної культури. Працював завідувачем кафедри, деканом, професором кафедри фехтування і боксу Очолював комплексну наукову групу збірної СРСР з фехтування. Підготував понад 50 майстрів спорту СРСР, більше ніж 25 років був старшим тренером збірних команд УРСР та СРСР з фехтування. Серед його учнів – 5 заслужених тренерів СРСР, 9 заслужених тренерів союзних республік. 1954 року захистив кандидатську дисертацію «Методика навчання фехтування та шляхи вдосконалення майстерності фехтувальників». 1957 року В. О. Андрієвському надано звання доцента, 1981 р. – професора. Він перший в Україні отримав звання заслуженого тренера СРСР. Крім того, неодноразовий чемпіон і призер першостей УРСР та СРСР з фехтування в 40-50-хрр. XX ст. Нагороджений багатьма державними нагородами. В інституті працював усе життя.
Ректор ЛДІФК з 19 червня 1974 до 5 липня1979 р.
Народився 7 квітня 1922 р. в с. Борки Березнянського району Чернігівської області. Після закінчення 1940 року середньої школи в Чернігові навчався в Тихоокеанському воєнно-морському училищі, брав участь у Другій світовій війні. Після війни був на комсомольській та партійній роботі. 1952 року закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. 1969 року захистив кандидатську дисертацію з історії. З 1970 року на викладацькій роботі, 1973 р. – доцент. У ЛДІФК працював від 1974 до 1982 р. Обіймав посаду ректора ЛДІФК, одночасно завідував кафедрою історії КПРС та політекономії.
Ректор ЛДІФК від січня 1979 до жовтня 1992 р .
Народився в м. Харкові 26 квітня 1936 року. Закінчив Львівський державний медичний університет (1953-1959) та Львівський державний інститут фізичної культури (1954-1960). Навчався в аспірантурі Київського медичного інституту, захистив кандидатську дисертацію (1965). Від 1966 року завідував кафедрою фізичного виховання, лікарського контролю і лікувальної фізкультури Івано-Франківського державного медичного інституту. Від 1971 р. працює завідувачем кафедри фізичного виховання Львівського державного медичного інституту. Доцент (1979). Заслужений працівник фізичної культури УРСР (1986). Професор (1987). З 2001 до 2007 року працював у Національному університеті фізичного виховання та спорту (Київ). Від 2007 р. працював у Львівському державному університеті фізичної культури.
Народився 6 грудня 1935 р. в м. Болехів на Івано-Франківщині. Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури (1957). Майстер спорту СРСР (1959), чемпіон України з веслування на каное (1959-1962), чемпіон СРСР (1962), заслужений тренер України (1967), Відмінник освіти України (1997), член-кореспондент Української академії наук національного прогресу (2004). Нагороджений медаллю «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» (2001), орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2005). У1956-1990 рр., працюючи тренером, заснував унікальну львівську школу веслування. Підготував 50 майстрів спорту і 13 майстрів спорту міжнародного класу, серед яких були переможці чемпіонатів світу Це, зокрема, – В. Береза, Р. Вишенко, І. Ковальчук, П. Редько, Р. Карбівник, І. Хрущак, В. Примак, С. Дмитрів, Р. Нагірний, Б. Мороз та ін. Багато його учнів згодом стали відомими тренерами й організаторами спорту, а дванадцятьом із них надано звання заслуженого тренера України. Залучався до роботи із збірними командами Радянського Союзу та України. У 1962-1964 рр. працював головою спортивного комітету при Львівському міськвиконкомі, а в 1990-1992 рр. – головою Львівського обласного спорткомітету. Від 1992 року – ректор Львівського державного інституту фізичної культури. Відмінник освіти України (1997). Один із засновників НОК України. Віце-президент Національного олімпійського комітету України (1990-1999). Учасник міжнародної естафети олімпійського вогню (Київ, 2004). У 2009-2010 рр. очолював Львівське відділення НОК України. М. Герцик був Почесним ректором ЛДУФК, викладав на кафедрі олімпійської освіти.
ПРИСТУПА Євген Никодимович (2007-2024)
Ректор Львівського державного університету фізичної культури, професор, доктор педагогічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії наук, почесний працівник фізичної культури і cnopту. 1984 року закінчив з відзнакою Львівський державний інститут фізичної культури, а 1989 року після закінчення аспірантури цього навчального закладу захистив кандидатську дисертацію з проблем моделювання підготовки висококваліфікованих баскетболістів. 1996 року захистив докторську дисертацію щодо проблем фізичної культури, фізичного виховання в українській етнопедагогіці, після чого отримав науковий ступінь доктора педагогічних наук та вчене звання професора. Працював на керівних посадах у Львівському обласному спортивному комітеті, Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Від 2002 року – професор кафедри фізіотерапії Академії фізичного виховання ум. Вроцлаві (Польща). Від квітня 2007 року до січня 2024 – ректор Львівського державного університету фізичної культури, а з червня 2007 року – голова спеціалізованої вченої ради із захисту дисертаційних робіт Львівського державного університету фізичної культури. Радник ректора з 2024 року по теперішній час.