Професорсько-викладацький склад кафедри олімпійської освіти

Тимчак Ярослав Володимирович, посада - завідувач кафедри, доцент

Посада – завідувач кафедри, доцент
Науковий ступінь – кандидат наук з фізичного виховання і спорту
Вчене звання – доцент

Викладає навчальні дисципліни:
• Олімпійська освіта

• Світоглядні засади тіловиховання;
• Історія фізичної культури;

• Олімпійський туризм;

• Національний спорт

Освіта:
• Львівський державний інститут фізичної культури, (спортивний факультет, спеціальність «Фізична культура», кваліфікація – викладач фізичної культури, тренер з сучасного п’ятиборства), 1992 р.;
• Аспірантура (кафедра теорії і методики фізичного виховання Львівського державного інституту фізичної культури, спеціальність 24.00.02 – «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення, фізична підготовка у Збройних Силах», 1997 р.

Етапи роботи в Університеті:
• 1993-1994 рр. – викладач стажер кафедри теорії і методики фізичного виховання Львівського державного університету фізичної культури;
• 1997-2007 рр. – викладач, старший викладач, доцент кафедри олімпійського і професійного спорту ЛДУФК;
• 2007-2011 рр. – проректор з виховної роботи і зв’язків з громадськістю ЛДУФК, доцент кафедри фехтування, боксу та національних одноборств;
• 2010-2011 рр. – доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання, керівник циклу «олімпійська освіта»;
• 2011р.-по теперішній час – доцент, завідувач кафедрою олімпійської освіти ЛДУФК імені Івана Боберського

Наукова діяльність:
• тема дисертації: Військово-фізична підготовка в Україні (IX – XVIII ст.) (1998 р.)
• напрямки наукових досліджень: Світоглядно-філософські аспекти фізичного виховання і спорту, олімпійська освіта, олімпійський туризм, історія національної фізичної культури українців.На посаді проректора налагодив видання студентського часопису Львівського державного університету фізичної культури «Країна спорту» (2009 р.) Організатор Олімпійських тижнів (2009-2015 рр.) та Літніх шкіл Львівського державного університету фізичної культури з професійного стажування українською мовою (2009-2011 рр.) Ініціював запровадження Почесної відзнаки державного університету фізичної культури імені професора Івана Боберського (вручається з 2011 р.) Один з ініціаторів проголошення Львівською обласною радою 2013 року – Роком Івана Боберського на Львівщині. Керівник Львівського центру олімпійської просвіти, що діє на базі університету (з 2009 р.). Член Наукового товариства ім. Шевченка, голова комісії тіловиховання і спорту ім. Івана Боберського (з 2015 р.)Кандидат наук з фізичного виховання і спорту (1999), доцент (2003).Відповідальний за виховну роботу у ЛДУФК. З 2009 р. – керівник (на громадських засадах) Львівського центру олімпійської просвіти (ЛЦОП) (утворений на базі ЛДУФК в листопаді 2002 р.). З 2015 р. – член Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові (голова Комісії тіловиховання і спорту ім. Івана Боберського НТШ).Відзначений подяками: Прем’єр-міністра України – за сумлінну працю, вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку фізичної культури і спорту (2009 р.), Національного олімпійського комітету України – за внесок у розвиток олімпійського руху (2011 р.), Міського голови Львова – за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, активну громадську діяльність (2011 р.), Відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області – за вагомий внесок у підготовку фахівців сфери фізичної культури та спорту та виховання молоді Львівщини (2016), Львівської обласної державної адміністрації –за багаторічну дослідницьку діяльність, вагомий особистий внесок у відновлення історичної спадщини сокільського руху Галичини та з нагоди його 150-річчя (2017 р.)Автор понад 70-и наукових публікацій. Підготував 2 кандидатів наук.

Наукові праці

Публікації в Scopus і Web of Science

Профіль в Scopus

Профіль у Web of Science

Профіль в Google Scholar

Бібліометрика української науки

E-mail: olimp@ldufk.edu.ua

[згорнути]

Гнот Соломія Іванівна, посада - доцент

Левків Володимир Іванович, посада - доцент

Падовська Олена Мирославівна, посада - доцент

Посада – доцент
Науковий ступінь – кандидат мистецтвознавства
Вчене звання – доцент

Викладає навчальні дисципліни:
• Історія української культури;
• Світова культура і мистецтво

Освіта:
• Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва, 1984 р.;
• Аспірантура при Львівській філії Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.

Етапи роботи в Університеті:
• 1997-2001 рр. – викладач кафедри Львівського державного університету фізичної культури;
• 2001-2011 рр. – доцент кафедри гуманітарних дисциплін ЛДУФК;
• 2011р.-по теперішній час – Доцент кафедри олімпійської освіти ЛДУФК імені Івана Боберського

Наукова діяльність:
• тема дисертації: Килими Поділля.
• напрямки наукових досліджень: Збереження памʼяті у нащадків депортованих українців Надсяння, мистецтвознавство та розвиток традиційної культури українців, краєзнавство.

Автор понад 100 публікацій, наукових та науково-методичних праць.

Наукові праці

Публікації в Scopus і Web of Science

Профіль в Scopus

Профіль у Web of Science

Профіль в Google Scholar

Бібліометрика української науки

E-mail: olenapadovska@ukr.net

Олена ПАДОВСЬКА: «Моє покликання – бути подорожнім у Всесвіті»

– Який вищий навчальний заклад Ви закінчили? Яку спеціальність здобули? Розкажіть про Ваших улюблених викладачів, про улюблені навчальні дисципліни.

– Навчалася у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1979-1984, тепер Львівська національна академія мистецтв). Улюблені викладачі – проф. Яким Запаско, визначний критик та історик мистецтва, вмів описати художній твір так, що образ того твору поставав в уяві майже матеріально; проф. Володимир Овсійчук, лекції якого схожі до богонатхненних епічних піснеспівів; видатні колористи й експериментатори в малярстві та знавці мистецтва в теоретичних працях Теофіл Максисько, Микола Кристопчук; керівник моєї дипломної роботи, найенергійніший організатор пленерів, симпозіумів та майстер-класів з текстилю Зеновія Шульга.

– Що запам’яталося Вам із студентського життя?

– Пам’ять зберігає різні, часом несподівані, часом дивні, але в будь-якім разі цілком недидактичні прозірки життя. Більшістю з них надто особисті, а деякі сумні й мало цікаві для сторонніх. Є й «зіркові» моменти. Так, завжди пам’ятатиму лекцію Якима Прохоровича Запаска про дерев’яну сакральну архітектуру Карпат. Жодного факту не пригадаю (вони ретельно законспектовані спочивають у старенькому зошиті), але той щем від зустpічі з прекрасним і стан піднесення – вони незабутні. Не забувається й те, як студентами, що з’їхалися з різних вузів тодішнього союзу на конференцію з нагоди святкування 1500-ліття Києва блукали загадковими вуличками Подолу: згадувалися епізоди фільму «За двома зайцями» (поставлений 1962 р.; до речі однойменна п’єса Михайла Старицького була геніальною інтерпретацією, рімейком, запропонованого Іваном Нечуєм-Левицьким сюжету п’єси «На Кожум’яках»), твори Михайла Булгакова. Загалом роки навчання постають радше не через аудиторні години, а в подорожах, у дружньому спілкуванні з однолітками.

– Розкажіть про Вашу роботу із студентами (як викладача і як наставника).

– Хотіла б у своїй викладацькій діяльності дорівнювати тим зразкам, що їх засвоїла і маю перед собою. Не все то є досяжним. Так, умовою успішної лекції є не лише підготовка викладача, але й аудиторія. Лекція – це завжди співтворчість. На жаль, діалогічність навчання – радше виняток, аніж правило. Більшість визначеного на навчання часу студент німує. На підготовку до семінару, на прочитання необхідних для опанування дисципліни праць, на елементарну допомогу викладачеві в оформленні «Дошки українознавства» чи тематичного вечора у переважної більшості студентів немає часу. Зате є час під кінець семестру тинятися від одного викладача до іншого, випрошуючи залік. Щодо наставництва, то не шаную того слова. За час праці у ЛДУФК була куратором у 3‑х академічних групах. Чи була корисною та моя діяльність – їм судити.

– Чи у Вас є улюблені студенти?

– Улюблених студентів не маю. Проте деякі виділяються серед усіх своїм працелюбством, бажанням вчитися.

– Розкажіть про тих студентів, до напрацювань і здобутків яких Ви доклали власні зусилля.

–Дисципліна «Культурологія» читається на початках навчання – у першому або другому семестрі. То час, коли першокурсник тільки починає усвідомлювати себе здобувачем вищої освіти. Для нього усе в ЛДУФК вперше – перші конспекти, перші захисти наукових рефератів. Є й такі, хто, потрапивши в наше місто, вперше відвідують музеї, театри. Період цей дуже важливий для подальшого становлення студента. Інколи «першовідкривачами» майбутнього науковця стають викладачі дисциплін гуманітарного курсу. В моїй практиці були такі студенти. Зокрема – Андрій Білоус, Наталія Майдабура. Проте на подальшу їх долю, як здобувачів звань та ступенів, викладач культурології не має вирішального голосу.

– Яка система освіти Вам до вподоби (традиційна, система Болонської освіти тощо)?

– Я – прихильниця традиційної системи освіти.

– Як сформувалося Ваше покликання стати викладачем? Хто вплинув на Ваш вибір?

– Обставини так склалися. Батьки були викладачами. Починала я як художник з оформлення тканин на Дарницькому шовковому комбінаті в м. Києві (1984-1986). По закінченні стаціонарної аспірантури при Львівській філії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського (згодом Інституті народознавства НАН України) залишилася працювати в Музеї етнографії та художнього промислу (МЕХП), що при Інституті народознавства НАН України (1986-1996) спочатку художником-реставратором, згодом молодшим науковим співробітником, далі – завідувачем експозиційного відділу. Була переведена на викладацьку роботу в Львівський інститут фізичної культури, де працюю досі. Викладач предметів «Українська та зарубіжна культура», «Культурологія».

– Які основні напрями Вашої викладацької діяльності?

– Провокую студентів до вияву себе в творчості, бо кожен народжений саме до реалізації свого «Я» в образотворчому мистецтві, музиці, акторській майстерності, як і у спорті.

– Які принципи сповідуєте у викладацькій роботі?

– Намагаюся бути об’єктивною в оцінюванні знань, здобутих під час опанування дисципліни, незалежно від того, який інтелектуальний рівень посідав той чи інший студент. Основне – не запам’ятовування численних фактів, а вміння і бажання студента вчитися.

– Коли Ви розпочали наукову діяльність?

– Наукова діяльність – складова притаманного людині процесу засвоєння знань про довкілля, про світ. Можливо, справжнім науковцем була у три роки свого життя, коли невтомно вчилася у всього, що бачила й чула?

– Розкажіть про початок Ваших наукових досліджень.

– З першого курсу інституту, відколи почула, що друковане слово – крок у безсмертя. Брала участь у студентських наукових конференціях і на третьому курсі, виборовши першість за працю з історії мистецтва, була делегована на Всеукраїнську конференцію. Оскільки робота стосувалася текстилю, то навіть псевдо узяла відповідне – «Арахна» (павук).

– Які наукові теми, наукові розробки, проекти Вас цікавлять?

– Від вузькоспеціалізованої тематики (тестиль, дереворізьба, народне мистецтво та образотворчість) поступово перейшла до насвітлення культурологічних та краєзнавчих питань. Вже близько десяти літ провідною для мене є трагедія депортації українців Надсяння. Написання історії с. Малковичі під Перемишлем, звідки родом був мій батько, є для мене найважливішою справою, котрій присвячую вільні хвилини. Доки праця не завершена, усі інші проекти чекають.

– Як Ви оцінюєте свій науковий доробок сьогодні?

– Певно, то «графоманія». Пишаюся тим, що встигла – а це близько 100 статей, сумую, що до багатьох питань, котрі хвилюють, руки не доходять. На жаль, увесь мій доробок – то є рух проти течії. Живу в час, коли наукова діяльність живиться лишень авторським ентузіазмом та завзяттям.

– Які наукові проблеми є актуальними для Вас?

– Я не поділяю писання на «наукове» та «ненаукове». В есеях, тезах, статтях до «ваківських» і «звичайних» збірників, у дописах до газет і журналів – всюди, де тільки можливо наголошуватиму на темі національної пам’яті й віри, бо вони найважливіші для нас. Усі види криз, що потрясають світом, мають єдину причину – кризу духовності.

– Яку бачите перспективу власної педагогічної (наукової) діяльності?

Не повірите! Мрію про пенсію, як про час сподіваної волі, коли зможу врешті діяти згідно з власним розпорядком і не залежати від навчального розкладу. Дай Боже дожити…

– Чи вважаєте Ви, що ідеали можуть бути зведені до фактів?

– Ідеал – це щось із ряду універсалій. І ніяким земним законам і міркам він непідвладний.

– Які відомі постаті ХХ ст. уособлюють для Вас поняття морального авторитету, чиї погляди вплинули на Ваше життєве кредо?

– Богдан-Ігор Антонич; В’ячеслав Максимович Чорновіл; Євген Олександрович Сверстюк, Мирослав Маринович, Юрій Андрухович, Віктор Андрійович Ющенко. Можна називати живих (щастя, що живу з ними в один час) і вже загиблих. А коли б довелося обирати єдиного з когорти, котрому слід завдячувати вихованням української нації в ХХ ст. – то СТУС. То він заповідав «тримати поставу». З цією заповіддю на один рівень підійметься хіба вислів чинного нашого Президента: «Є 11-та Заповідь Божа – Не бійтеся!».

– Що варто зробити для оновлення національної еліти?

– Люстрацію.

– Які факти з історії (історії України, історії політичної думки, культурології, історії спорту й ін.) мали б стати повчальними сьогодні?

– Їх безліч. Це дії Лицарів абсурду за різних історичних обставин. Безкомпромісність передовсім зі самим собою – в тому міра вчинку. Для пояснення скористаюся з анекдоту, що його оповів на сторінках підручника з культурології п. Богацкий. Видатному композиторові Хачатуріяну була надана можливість побувати за кордоном. Видатному мистцю-сюрреалістові Далі давно кортіло побачитися з Хачатуріяном. Він запросив композитора до свого палацу. У супроводі радянських працівників з ідеологічних служб композитор прибув на зустріч. Господар дому довго не виходив. Раптом все сповнилося звуками музики «Танцю з шаблями» і залою проскакав оголений вершник – то був Сальвадор Далі. Без жодного слова порозумілися між собою два генії. При цьому зустріч із епатажним художником не зашкодила підневільній радянській людині.

– Чи може історія навчити націю побороти стан меншовартості, бути лідерами у світовому просторі?

– Справді, може! Це обов’язок істориків. Тільки треба мати достатньо волі, щоби вчитися в історії.

– Які притаманні Вам фахові риси хотіли б зреалізувати?

– Всі й одразу.

– Що б Ви побажали нашій молоді досягнути у 2009 році?

– Не гаяти часу й не відкладати на потім добрих справ.

– Що Вам найбільше дошкуляє – у місті, у країні, у суспільстві?

– Безвідповідальність.

– Як Ви ставитеся до критики?

– Негативно, як і всі. Однак, коли критикує той, хто не вартий поваги, то мені байдуже. Коли ж чуєш зауваження від людини й розумієш, що та людина має рацію, то попри прикрість, намагаєшся виправити ситуацію.

– В чому ще вбачаєте своє покликання?

– Радіти життю, бачити й розуміти прекрасне, бути подорожнім у Всесвіті. Можливо, я була народжена для великого родинного щастя, але так не сталося. Втім, звідки мені знати?

– Які Ваші плани на майбутнє?

– Виконати усе, що встигла наобіцяти багатьом людям і навчитися надалі нічого не обіцяти.

– Чи можете Ви назвати себе щасливою людиною?

– Про це краще ніколи не думати: коли не думаєш над такими питаннями, вважай, щаслива.

[згорнути]

Сова Андрій Олегович, посада - доцент

Посада – доцент

Науковий ступінь – доктор історичних наук
Вчене звання – професор

Викладає дисципліни:

Історія фізичної культури;
Історія української культури;
Українська тіловиховна традиція

Освіта:

Захист кандидатської дисертації, 2009 р.
Захист докторської дисертації, 2020 р.

Етапи роботи в Університеті:

2013–2014 рр. – доцент кафедри гуманітарних дисциплін;
2013 р. – по теперішній час – доцент кафедри олімпійської освіти;
2014–2019 рр. – відповідальний за наукову роботу кафедри олімпійської освіти;
2017–2022 рр. – член Вченої ради ЛДУФК імені Івана Боберського.

Наукова діяльність:

Тема докторської дисертації: «Суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність Івана Боберського (1873–1947)».

Кандидат історичних наук (2009), доцент (2015), доктор історичних наук (2020), старший дослідник (2021), професор (2023).

напрямки наукових досліджень: джерелознавство, історіографія та історія України ХХ ст., спеціальні історичні дисципліни, український визвольний рух, українська тіловиховна традиція.

Член Українського геральдичного товариства (від 2006 р., Ради УГТ від 2019 р.); групи з історії та музейництва Пласту «На сліді» (від 2006 р.), Науково-культурологічного товариства «Бойківщина» (від 2007 р.); член Наукового товариства імені Шевченка (від 2008 р.), дійсний член, голова комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського НТШ (від 2021 р.); засновник та заступник директора Центру незалежних історичних студій у Львові (від 2009 р.); член Львівського центру олімпійської просвіти (від 2013 р.); Почесний член Українського фотографічного товариства (УФОТО) (2022 р.).

Член редакційних колегій наукових збірників та журналів «Бандерівська сурма», «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», «Генеалогічні записки», «Новітня доба», «Пластовий шлях», «Сфрагістичний щорічник». Головний редактор наукового збірника «Українська тіловиховна традиція».

Нагороди: Подяка Львівської обласної державної адміністрації (2017 р.); Грамота Львівської обласної ради (2018 р.); Нагрудний знак ЛМР «100-річчя» ЗУНР (2018 р.); відзнака Львівського міського голови «100-річчя ЗУНР» (2018 р.); Лауреат Обласної премії імені Героя України Степана Бандери в номінації «Науково-навчальна національна державотворча діяльність» (2019 р.); Медаль Академії педагогічних наук України «Ушинський К. Д.» (2021 р.); Грамота Львівської обласної ради за вагомий особистий внесок у розвиток історичної літератури, високу професійну майстерність, активну громадянську позицію та з нагоди 28 BookForum (2021 р.); Подяка Наукового товариства імені Шевченка за сумлінну наукову працю, вагомі наукові здобутки та активну громадянську діяльність (2021 р.); Грамота Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації за активну участь у відзначенні 150-річниця від дня народження Івана Боберського, проведення активної пошукової та дослідницької роботи зі збереження історичної спадщини села і рідного краю задля виховання гідности та патріотизму учнівської молоді (2023 р.); Грамота Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації за вагомий внесок у розвиток і популяризацію українського фотомистецтва та з нагоди V-го Міжнародного фотографічного фестивалю «Львівські Фото Фестини» (2023 р.).

Автор та співавтор низки наукових, науково-популярних і навчально-методичних праць.

Наукові праці

Публікації в Scopus і Web of Science

Профіль в Scopus

Профіль у Web of Science

Профіль в Google Scholar

Бібліометрика української науки

E-mail: olimp@ldufk.edu.ua

[згорнути]

Поліщук Ростислав Миколайович, посада - доцент

Посада – доцент

Науковий ступінь – кандидат філософських наук
Вчене звання – доцент

Викладає навчальні дисципліни:
• Світоглядні засади тіловиховання;
• Історія фізичної культури;
• Історія української культури;
• Національний спорт;
• Олімпійська освіта

Освіта:
• Львівський національний університет імені Івана Франка (філософський факультет, кваліфікація магістр культурології), 2013 р.
• Аспірантура у Львівському національному університеті імені Івана Франка (філософський факультет, кафедра теорії та історії культури), 2016 р.

Етапи роботи в Університеті:
• 2016р.- по теперішній час – викладач кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.
• 2019 р. – по теперішній час – викладач кафедри гуманітарних дисциплін Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

Наукова діяльність:
• тема дисертації: «Культурна ідентичність як субстанційний чинник формування світогляду українського народу в епоху глобалізації» – Історія філософії, спеціальність 09.00.05
• напрямки наукових досліджень: Філософська антропологія, філософія культури, філософські аспекти спорту, культура і спорт.

В активі науковця більше 40 публікацій, з яких 22 у фахових виданнях, а також 1 авторська та 2 колективні монографії в іноземному виданні (англ. мовою). Поліщук Р. М. є членом філософської секції НТШ, надалі працює над формулюванням статей та тез, а також над формуванням можливого нового навчального курсу.

Наукові праці

Публікації в Scopus і Web of Science

Профіль в Scopus

Профіль у Web of Science

Профіль в Google Scholar

Бібліометрика української науки

E-mail: super-rostyslavchyk@ukr.net.

[згорнути]

Литвинець Антон Іванович, посада - доцент

Посада – доцент

Науковий ступінь – кандидат наук з фізичного виховання і спорту

Вчене звання – доцент

Спортивне звання – кандидат у майстри спорту з шахів, магістр олімпійського і професійного спорту

Викладає навчальні дисципліни:

• Вступ до спеціальності та історія фізичної культури;

• Історія фізичної культури;

• Світоглядні засади фізичного виховання і спорту;

• Олімпійська освіта.

Освіта:
• Львівський державний інституті фізичної культури, факультет спорту, 2005 р.;
• Аспірантура Львівського державного університеті фізичної культури, 2010 р.Етапи роботи в Університеті:
• 2006–2007 рр. – лаборант кафедри теорії і методики стрільби, сучасного п’ятиборства і шахів Львівського державного університету фізичної культури;
• 2010–2011 рр. – викладач кафедри теорії і методики фізичного виховання ЛДУФК;
• 2011–2020 рр. викладач кафедри олімпійської освіти;
• 2014–2020 рр. – викладач кафедри стрільби та технічних видів спорту;
• 2020 р. – по теперішній час – старший викладач кафедри олімпійської освіти і кафедри стрільби стрільби та технічних видів спорту Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.
Наукова діяльність:
• тема дисертації:
• напрямки наукових досліджень: Спортивна діяльність християнських організацій та її вплив на розвиток і популяризацію спорту у світі; вивчення особливостей становлення і функціонування єврейських та мусульманських спортивних організацій; дослідження формування жіночого футболу у світі та Україні; конкурси мистецтв та особливості їх проведення на Олімпійських іграх Стародавньої Греції та Іграх Олімпіад сучасності; історичні аспекти виникнення та розвитку шахів на українських землях; історія фізичної культури та олімпійська освіта, спорт релігійної приналежності, олімпійська освіта, олімпійський туризм, історія фізичної культури, історичні аспекти розвитку шахів і шашок.Кандидат наук з фізичного виховання і спорту (2019 р. ).Член Львівського центру олімпійської просвіти (від 2009 р.), Центру душпастирства розвитку фізичної культури та спорту Львівської архиєпархії УГКЦ (від 2018 р.), комісії з питань фізичної культури та спорту Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації (від 2019 р.), робочої групи «Спорт» з розроблення Стратегії розвитку Львівської області на період до 2027 року (від 2019 р.), а також консультант з шахів центру професійного розвитку педагогічних працівників при управлінні освіти Львівської міської ради (від 2020 р.).

Нагороди: Подяка Міністерства освіти і науки України за особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України (2019 р.) та подяка Львівської обласної державної адміністрації за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту Львівщини та з нагоди Дня фізичної культури та спорту (2019 р.).Автор понад 40 наукових і навчально-методичних праць.

Магістр з олімпійського і професійного спорту, відповідальний за наукову роботу на кафедрі. Є куратором академічної групи.

Наукові праці

Публікації в Scopus і Web of Science

Профіль в Scopus

Профіль у Web of Science

Профіль в Google Scholar

Бібліометрика української науки

E-mail: lytvynec@gmail.com

[згорнути]

Гула Лілія Володимирівна, посада - старший викладач

Цая Андріана Йосипівна, посада - лаборант